В Отинії провели на вічний спочинок Героя Любомира Жуковського
6 жовтня отинійська земля прийняла навічно в свої обійми захисника України Любомира Жуковського. Овдовіла дружина, без батька залишились троє синів, побратими втратили друга, а Україна - вірного сина...
Інформатор висловлює щирі співчуття всім, хто знав Героя.
Жуковський Любомир Михайлович народився 26 листопада 1976 року в селі Красилівка Тисменицького району. З юних років був активним, добрим, справедливим, любив спорт і працю. Разом із дружиною Наталею виховав трьох синів — Івана, Дениса та Макара.
Любомир працював за кордоном, та коли 24 лютого 2022 року ворог повномасштабно вторгся в Україну він одразу повернувся додому та без вагань став до зброї — добровольцем приєднався до лав 77 батальйону 102 окремої бригади ТрО. Мав позивний "Елемій".
Воював на Донеччині, Луганщині, Харківщині та Запоріжжі. Побратими згадують Любомира як людину спокійну, рішучу, надійну — того, хто завжди йшов першим, де найважче. Його відзначено численними нагородами: «За бойову звитягу», «Відвага та честь», «За хоробрість в бою», «Ветеран війни», «Лицар бойового чину».
Ще 1 жовтня, у День захисників і захисниць України, громада вшанувала його відзнакою «Лицар бойового чину». Та вже 2 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання старший солдат Любомир Жуковський загинув.
Його життя обірвав ворожий дрон поблизу села Зелений Гай Пологівського району Запорізької області. Тоді ж загинув його побратим Володимир Бойчук.
6 жовтня 2025 року Отинійська громада разом із побратимами, духовенством, представниками влади, колегами та рідними провела Героя до місця вічного спочинку на кладовищі в Отинії.
На колінах, під шелест прапорів і звук дзвонів, громада схилила голови перед тим, хто боронив нас до останнього подиху... Лунали слова молитви, Державний Гімн, гіркі постріли почесної варти. Люди зі сльозами на очах дякували Герою за його службу, за відданість, за Україну, із сумом розповідають на сторінці громади.
"Його ім’я — серед тих, що золотими літерами назавжди вписані у Книгу Героїв Отинійщини. Бо Герої не вмирають. Вони живуть у пам’яті свого народу, у серцях дітей, у вільній українській землі, яку боронили."
Вічна та світла пам'ять Любомиру... Сили духу, Божої та людської підтримки усім його рідним та близьким... Хай Його стомлена душа знайде спокій у вічному царстві.
