В Отинійській громаді попрощалися із загиблим захисником Любомиром Вікобродою
Загиблий захисник Любомир Вікоброда знайшов вічний спочинок лише через рік після загибелі. Героя проводжали в останню дорогу в селі Угорники Отинійської громади.
Інформатор висловлює співчуття рідним, близьким, побратимам...
Вікоброда Любомир Васильович родом з Коломиї. Народився 19 липня 1979 року у багатодітній родині, зростав і навчався у Коломийській школі №1. Опісля здобув фах столяра-краснодеревника.
Золоті руки і щире серце зробили його знаним майстром, який своєю працею підтримував сім’ю і громаду, - розповідають про Любомира.
Згодом життя привело його до села Угорники, де він зустрів свою долю — кохану дружину Орисю. У 2004 році вони одружилися. Разом виховали двох дітей — доньку Надію та сина Василя.
Родина була найбільшою цінністю для Любомира: він жив для них, працював і турботливо оберігав домашнє вогнище.
Любомир доєднався до лав ЗСУ 8 березня 2024 року. Служив номером обслуги у складі 2-го механізованого батальйону 31-ї окремої механізованої бригади. Мав звання солдата.
Разом із побратимами він виконував найважчі завдання на передовій, був відданим присязі та обов’язку до останнього.
З липня 2024 року Любомир вважався зниклим безвісти. Після року довгих чекань і сподівань родини та громади, лише нещодавно стало відомо, що захисник загинув 7 липня 2024 року під час виконання бойового завдання. Свій останній бій прийняв поблизу населеного пункту Новоолександрівка Покровського району Донецької області.
Його ім’я відтепер назавжди викарбуване у книзі Героїв Отинійщини, як символ мужності, жертовності та любові до Батьківщини, - сумують у громаді.
28 вересня 2025 року Отинійська громада у скорботі провела в останню путь загиблого захисника України.
Після прощання біля родинного дому в селі Угорники траурна процесія рушила до місцевого храму, де відбулися молитви за упокій душі воїна. Далі шлях проліг на кладовище. Люди з українськими прапорами в руках, на колінах схиляли голови, віддаючи останню шану Герою.
На алеї почесних поховань Любомира Вікобродy поховали з усіма військовими почестями.
Побратими, родина, друзі та вся громада провели його в останню путь, оплакуючи тяжку втрату і водночас схиляючи голови в подяці за мужність і незламність.
Любомир залишиться в пам’яті як люблячий чоловік і батько, щирий майстер своєї справи та справжній воїн, який не пожалів життя заради України...
Вічна пам’ять і шана Герою...
