Весна і кохання в поезії: добірка віршів українських авторів
Весна — це не лише про теплі дні та цвітіння, а й про почуття, які прокидаються разом із природою. У цю пору кохання звучить по-особливому — у поглядах, словах і, звісно ж, у віршах.
Інформатор Коломия зібрав кілька віршів українських класиків та сучасників, які найкраще передають настрій весни та кохання.
ВОНА ПРИЙШЛА
Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти…
Прийшла любов непрохана й неждана —
Ну як мені за нею не піти?
Василь Симоненко
МОРЕ РАДОСТІ
Я із надій будую човен,
І вже немовби наяву
З тобою, ніжний, срібномовен,
По морю радості пливу.
І гомонять навколо хвилі,
З бортів човна змивають мох,
І ми з тобою вже не в силі
Буть нещасливими удвох.
І ти ясна, і я прозорий,
І душі наші мов пісні,
І світ великий, неозорий
Належить нам – тобі й мені.
О море радості безкрає,
Чи я тебе перепливу?
Якби того, що в мріях маю,
Хоч краплю мати наяву.
Василь Симоненко
ТИ ДО МЕНЕ ПРИЙШЛА НЕ ІЗ КАЗКИ ЧИ СНУ
Ти до мене прийшла не із казки чи сну,
І здалося мені, що стрічаю весну.
Ти явилась мені — і здалося, що світ
Помолодшав навколо на тисячу літ.
Скільки ніс я для тебе тривог і тепла.
Але ти, як весна, стороною пройшла.
Василь Симоненко
ЧОМУ Я ТЕБЕ КОХАЮ...
Тому що десь так написано
Тому що так має бути
Тому що тебе із такими рисами
Я б ніколи не зміг оминути
Тому що я від тебе у захваті
Тому що рівних нема твоїй вроді
Хіба що сонце, коли сідає на заході
Хіба що сонце, коли сходить на сході
Тому що плани давно узгоджені
Тому що долі давно означені
Тому що одразу після народження
Нам призначили дату побачення
Тому що всього можна лишитися
Тому що все попливе за водою
Тому що з різними можна водитися
Але засинати лише з тобою.
Анастасія Іщенко
ІНШИЙ
людина сама нічого не може
людині завжди потрібен інший
на кого можна себе помножити
для кого варто писати вірші
з ким можна разом долати відчай
чи радість ділити не ризикуючи
хто може в будь-яку мить засвідчити
що ти – реальний що ти – існуєш
людина ж бо в себе не надто вірить
все свідка для себе шукає якогось
нема людини – спіймає звіра
не зловить звіра – віднайде бога
не знайде бога – візьме люстерко
та навіть там себе не впізнає
бо в сóбі бачить обличчя смерті
й не розуміє що смерті немає..
людина сама нічого не може –
ні народитись ні вмерти тихо
побудь же іншим мені мій боже
постій поблизу…
помовч…
подихай…
Юрій Іздрик
Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.
Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.
Леся Українка
І сонце, й сніг, і ожеледь, все разом.
І я не знаю, це весна чи ні?
Сваровськи би позаздрив дивним стразам,
Що мерехтять у мене на вікні.
Не встигне поле зазимків злякатись,
Не встигне вийти річка з берегів, —
Весна пливе під парусом акацій,
Зима пливе під парусом снігів.
Ліна Костенко
ЕРОТИКА
Немов весінній вітер надлетів
і радісну в серця приніс відлигу!
Благословенне будь, тепло двох тіл,
що топиш самоти бездонну кригу.
Так з надр землі пробившись, джерело
дає розлив гамованій напрузі.
Будь, життєтворче радісне тепло,
супутником найкращої з ілюзій.
Яка у сонця весняного міць,
що зрушує життя нового повінь!
Ключі до незбагненних таємниць
в теплі простої людської любові.
Марта Тарнавська
Малюй її як Джек малює Роуз
кажи їй про свою любов
нехай це буде ні на що не схоже
нехай це буде поміж вас, але не загалом
вона це рідкість, мов алмаз Хоупа
вона ніхто комусь, але для тебе хтось
її краса це не найперша цінність,
але душа – це основна любов
її усмішка краща Мона Лізи,
фігура краща всяких Афродіт
у поспіху вона збиратиме валізи
щоб вибрати тебе – бо ти для неї цілий світ...
пиши листи – та не один, а сотні
даруй вірші, навіть якщо були присвячені не їй,
вона не любить бідність і не любить розкіш
голос її записуй на вініл
їй не потрібне "серце океану"
коли навпроти неї сидиш ти
коли мовчать обоє – то тоді в нірвані,
немає часу навіть дихати.
Автор @so_little_silence
Весна минає, але слова залишаються. У віршах українських поетів любов звучить по-різному — тихо, голосно, болісно чи натхненно. Та в кожному випадку вона жива.
І можливо, саме зараз — найкращий час, щоб відчути її через поезію.
Слідкуйте за нами в Instagram
