Від гімнастичного товариства до філармонії: як коломийський «Сокіл» став домом для мистецтва

Сьогодні дізнаємось, як домом для театру стала будівля гімнастичного товариства у Коломиї.  Інформатор Коломиї розповість про цікаве за матеріалами книги Богдана Волошинського

Частина 4

Задум польських гімнастів

Історія коломийського Сокільського дому сягає кінця XIX століття.

Ідея створення гімнастичних товариств «Сокіл» виникла в Чехії у 1862 році. Звідти рух поширився серед слов'янських народів Австро-Угорської імперії.

У Львові перше польське товариство «Sokół» заснували 1867 року, а в Коломиї його осередок виник 1885-го.

Спершу товариство розвивало фізичне виховання, спортивні вправи та громадську активність. Але поступово потребувало власного приміщення.

У 1886 році розпочали збирати кошти на майбутнє будівництво. Через сім років, у 1893-му, товариство придбало у містянина Піскозуба земельну ділянку на тодішній вулиці Тарновських — теперішній вулиці Симона Петлюри.

Для нового будинку оголосили архітектурний конкурс.

Два архітектори — один проєкт

На конкурс подали шість проєктів. Перше місце отримав ескіз місцевого архітектора Луціяна Бекера під назвою «Для ідеї». Друге посів проєкт його колеги Діонісія Кшичковського.

Однак конкурсна комісія запропонувала несподіване рішення: об'єднати обидва задуми. Архітектори погодилися і спільно безоплатно розробили будівельні плани та кошторис.

Луціян Бекер був одним із відомих архітекторів тогочасної Коломиї. У 1886–1894 роках він працював головним будівничим міського магістрату.

Діонісій Кшичковський також залишив помітний слід у міській забудові. Він працював у Коломиї впродовж 1893–1897 років, згодом переїхав до Львова.

В архітектурі Сокільського дому поєднали елементи історизму та сецесії. У споруді використали фахверкові конструкції, декоративну керамічну плитку зі стилізованими народними мотивами, а також двоколірну — червону й чорну — дахівку.

 Будинок став одним із виразних архітектурних об'єктів Коломиї на межі XIX–XX століть.

Театральна зала, в якій не планували сцени

Найцікавіша особливість будівлі полягає в тому, що спочатку її проєктували передусім для гімнастичних занять.

Усередині спорудили велику залу розміром 20 на 12 метрів. Тут мали проводити громадські збори, тренування, спортивні змагання та показові виступи гімнастів.

Проєкт навіть не передбачав театральної сцени.

Згодом культурне життя вимагало більшого. Залу почали пристосовувати до концертів і театральних вистав.

Поступово спортивна споруда перетворювалася на один із культурних осередків міста.

Військова школа і трагічна сторінка історії

У 1919 році, за доби Західноукраїнської Народної Республіки, будівля слугувала навчальним приміщенням для військових курсантів. У травні того року школа припинила діяльність.

У наступні десятиліття Сокільський дім пережив нові зміни.

Найтрагічніша сторінка його історії припала на Другу світову війну. У роки німецької окупації подвір'я будинку стало місцем публічної страти. За наведеними в історичній праці відомостями, 11 грудня 1943 року гестапівці розстріляли тут 16 українських юнаків, яких звинуватили в навмисному псуванні каменедробильної машини під час примусових дорожніх робіт.

Ця подія нагадує, що за фасадом нинішньої культурної установи прихована не лише мистецька, а й трагічна історія міста.

Від міського будинку культури до Народного дому

Після Другої світової війни в колишньому Сокільському домі відкрили міський будинок культури. Тут відбувалися концерти, виступали вокальні й інструментальні ансамблі, працювали аматорські колективи.

Наприкінці 1980-х років сцена стала місцем важливих культурних та громадських подій. Від 29 листопада до 1 грудня 1987 року тут проходив перший Музичний фестиваль імені Анатолія Кос-Анатольського.  А 18 грудня 1989 року, в період демократичних змін, на цій сцені виступив Галицький молодий театр-студія з Івано-Франківська з виставою «Стрільці січовії».

У 1990 році, після створення Палацу культури і мистецтв «Народний дім», до колишнього Сокільського дому перемістили гарнізонний будинок офіцерів.

Після ліквідації коломийського гарнізону в 2006–2015 роках тут ще діяв молодіжний центр. Пізніше будинок залишився без належного використання, не опалювався та поступово руйнувався.

Відродження під час великої війни

Ще до повномасштабного російського вторгнення 2022 року місцеві ентузіасти почали готуватися до відновлення мистецького простору. А тим часом у приміщеннях, де тирлувались останні комуністи, знайшли чимало цікавого.

Більше читайте у статті: У "Соколі" виявили засідку комуністів

Однією з передумов стала добра акустика історичної зали.

Після 24 лютого 2022 року ситуація в культурному житті Коломиї змінилася. Велику залу «Народного дому» зайняв волонтерський центр, і місто потребувало нового концертного майданчика.

Завдяки спільним зусиллям громади, волонтерів і меценатів приміщення колишнього «Сокола» відремонтували. Залу пристосували до проведення концертів, мистецьких виставок і культурно-просвітницьких заходів.

До теми: Як коломийський "Сокіл" перетворюється на Фенікса

Уже 8 травня 2022 року тут відбувся перший концерт. А від 2023 року в історичній будівлі запрацювала Коломийська філармонія імені Олександра Козаренка.

На її сцені виступають українські та закордонні виконавці, а також гастролюють театральні колективи. Так колишній гімнастичний зал, який спочатку навіть не мав театральної сцени, став професійним осередком музичного мистецтва.

Історія Сокільського дому — це історія постійного переосмислення простору. Будівля змінювала власників, призначення та політичні епохи, однак знову повернулася до служіння громаді.

І тепер там, де колись тренувалися гімнасти, збиралися військові та відбувалися драматичні події, знову звучить музика.