Від маминої цибулі на підвіконні до власної домашньої міні-ферми: як прикарпатець вирощує мікрозелень
Чимало людей сприймають мікрозелень як декор до страв у ресторанах чи кафе, але для прикарпатця Євгена Микульського ці тендітні паростки стали важливою частиною відновлення здоров’я та переросли у нове захоплення, натхненне родинними традиціями.
Інформатор Коломия ділиться історією чоловіка та його досвідом вирощування мікрозелені від колег з Інформатор Калуш.
Після перенесеного інфаркту Євген Микульський з Долини був змушений докорінно переглянути свій раціон, замінивши звичні продукти на енергетичну та корисну їжу. Чоловік почав нову справу лише у лютому цього року, але вже встиг зібрати кілька врожаїв та опанувати тонкощі вирощування десятків культур.
Сама ж історія захоплення чоловіка корінням сягає дитинства, хоча сучасну форму воно здобуло нещодавно. Сьогодні його домашня ферма — це не лише вітамінний заряд для організму, а й приклад того, як сучасні екотехнології можуть гармонійно доповнювати щоденний побут.
“Цей задум не мій, а мамин досвід. Вона завжди в зимовий період висаджувала цибулини на підвіконні, щоб були нам, малим, вітаміни. Я лишень урізноманітнив посівний матеріал”, — розповідає чоловік.
Сьогодні в його асортименті — паростки люцерни, чіа, кукурудзи, гречки, пшениці, редису, соняшника, гороху та льону, а також класична зелень: салати, базилік, петрушка та цибулька. За словами Євгена, кожен вид має свій “характер”: те, що до вподоби одним, не завжди підходить іншим. Проте головним стимулом для таких експериментів стала потреба у реабілітації.
“Нещодавно я переніс інфаркт і був змушений переглянути старі звички. Мікрозелень — це, в першу чергу, заряд здоров’я та довголіття”, — наголошує долинянин.
За короткий час Євген Микульський навчився розуміти потреби рослин у світлі та волозі, використовуючи для основи кокосовий субстрат, торф або навіть звичайні серветки.
“З часом розумієш, що зимового сонця в похмурі дні їм замало, потрібне ефективне освітлення для фотосинтезу. Хоча деяке насіння можна вирощувати навіть просто в банці без жодного субстрату”, — ділиться він досвідом.
Кожен вид мікрозелені має унікальне гастрономічне призначення: соняшник ідеально пасує до легких салатів, люцерна — до гарнірів, а гіркуватий льон створює чудовий тандем із м’ясом. Паростки редису та гороху стають не лише вітамінною бомбою на канапе, а й вишуканою прикрасою страв, що особливо цінує донька Євгена, Діана, під час своїх кулінарних експериментів.
До теми: Як виростити помідори чері та перці на підвіконні у квартирі?
Окрім особистої користі, Євген Микульський бачить у цьому захопленні великий виховний потенціал. Чоловік переконаний, що таку практику варто впроваджувати у школах, щоб діти могли вивчати життя рослин не за підручниками, а на практиці.
“Було би дуже добре, щоб вирощування мікрозелені могли вивчати діти на уроках біології чи природознавства. Це б давало поштовх для подальшого застосування знань або хоча б розуміння природних процесів і шану до навколишнього середовища”, — підсумовує пан Євген.
Читайте нас у Facebook
