Видатний земляк і майстер слова: 155 років Василю Стефанику
14 травня минає 155 років від дня народження Василя Стефаника — видатного українського письменника, новеліста та громадського діяча, чиє ім’я нерозривно пов’язане з Покуттям, Коломиєю та всією українською літературою. Саме у Коломиї формувався світогляд майбутнього митця, тут він навчався, долучався до українського руху та робив перші кроки у творчості.
До річниці видатного письменника та нашого земляка Інформатор Коломия вирішив нагадати про його історію та внесок у спадщину української літератури.
Василь Стефаник народився 14 травня 1871 року в селі Русів, тепер це територія Снятинщини, у родині заможного селянина. Дитинство майбутнього письменника минуло серед традицій і звичаїв Покуття, народних пісень, легенд і селянського побуту, що згодом глибоко відобразилося у його творчості.
Навчався Стефаник у Коломийській гімназії, де разом із майбутніми письменниками Лесем Мартовичем та Марком Черемшиною брав участь у таємних молодіжних гуртках і культурно-просвітницькій діяльності. Саме в Коломиї він познайомився з українською літературою та ідеями боротьби за права українців.
У той час у галицьких гімназіях навчання проводилося польською та німецькою мовами, а українська фактично була під забороною. Попри тиск і приниження, Стефаник активно долучався до громадського життя та почав пробувати себе у літературі.
Перші твори він написав ще у гімназійні роки. Разом із Лесем Мартовичем створив оповідання "Нечитальник" та "Лумера". Згодом через участь у творчому об’єднанні "Покутська трійця" Василя Стефаника виключили з Коломийської гімназії.
Після завершення навчання у Дрогобичі письменник вступив до Ягеллонського університету у Кракові на медичний факультет, однак медицина так і не стала його покликанням. Натомість він поринув у літературне та мистецьке життя міста, де познайомився з новими європейськими течіями, що вплинули на формування його стилю.
Саме Стефаника вважають одним із засновників експресіонізму в українській літературі. Його новели вирізнялися надзвичайною емоційністю, драматизмом і глибоким психологізмом. Серед найвідоміших творів — "Камінний хрест", "Дорога", "Палій", "Вечірня година" та інші.
Окрім літературної діяльності, Василь Стефаник був і громадським діячем — обирався послом до австрійського парламенту від Галичини. У 1933 році він відмовився від персональної пенсії на знак протесту проти Голодомору та переслідування української інтелігенції.
Останні роки життя письменник тяжко хворів. Помер Василь Стефаник 7 грудня 1936 року та був похований у рідному селі Русів.
Минуло вже 155 років від дня народження письменника, однак його новели й сьогодні залишаються одними з найсильніших творів української літератури, які передають біль, переживання та силу українського народу.
Слідкуйте за нами в Instagram
