Відійшов у вічність голова Коломийської районної ради Іван Угрин
Сьогодні повідомили про передчасну смерть голови Коломийської районної ради Угрина Івана Михайловича.
Пише Інформатор Коломия, посилаючись на Снятинську міськраду.
Іван Михайлович був директором Белелуйського цегляного заводу, а також очільником Снятинської районної ради. З 2020 року по цей час працював головою Коломийської районної ради.
21 жовтня 2026 року стало відомо, що посадовець раптово відійшов у вічність.
Угрин Іван Михайлович народився 8 серпня 1960 року в селі Підвисоке Снятинського району Івано-Франківської області. Після закінчення середньої школи навчався у Львівському сільськогосподарському інституті, який закінчив у 1982 році, здобувши кваліфікацію “вчений агроном”.
Працював у агропідприємствах Снятинського району на посадах агронома, головного агронома та заступника голови правління у колгоспах «Перше травня» та імені В.Стефаника, а також був обраний директором насінницького радгоспу «Задубрівський». Займався приватним підприємництвом у сфері торгівлі та обслуговування. Обіймав посаду директора Белелуйського цегельного заводу.
Тричі обирався головою районної ради. У 2008 році обраний головою Снятинської районної ради п’ятого демократичного скликання. По завершенні каденції працював помічником-консультантом народного депутата України.
У 2015 році вдруге обраний головою Снятинської районної ради. Після об’єднання районів у 2020 році обраний головою Коломийської районної ради. П’ять разів - у четвертому, п’ятому, шостому, сьомому та восьмому демократичних скликаннях обирався депутатом Снятинської та Коломийської районних рад. У шостому скликанні був депутатом Івано-Франківської обласної ради.
З 2005-го до 2020-го року очолював Снятинську районну організацію політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина». Перебуваючи на виборних посадах, зробив вагомий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток краю. Багатьом людям допоміг вирішити їхні особисті проблеми. Протягом усього свого трудового шляху одночасно займався громадською діяльністю.
У січні 1990 року, працюючи на посаді директора радгоспу «Задубрівський», незважаючи на жорсткий спротив тодішнього комуністичного режиму, організував та провів збори трудового колективу, які висунули кандидатом у депутати Верховної ради України висуванця від демократичних сил Дмитра Захарука, майбутнього члена Народної Ради у Верховній раді України та голову виконкому обласної ради першого скликання.
Був активним учасником Помаранчевої революції 2004 року. Під час Революції Гідності очолював штаб національного спротиву в Снятинському районі, який займався організацією протестних акцій у Снятині та участю снятинчан у акціях на Майдані в Києві. У лютому 2014 року, після початку російської агресії, разом з однодумцями організував у Снятині Волонтерський центр.
З початком повномасштабної війни налагодив тісну співпрацю з іноземними партнерами з Німеччини та Польщі, завдяки чому вдалось велику кількість військової амуніції, медичного обладнання, засобів гігієни, продуктів харчування, інших товарів першої необхідності передати нашим військовим частинам, медичним закладам, внутрішньо переміщеним особам та доставити у звільнені з-під окупації місця.
За свою багаторічну працю та громадську діяльність отримав нагороди:
Грамоту Верховної ради України «За заслуги перед українським народом» та відповіднумедаль;
Медаль «За заслуги перед Прикарпаттям»;
Медаль «За заслуги перед Коломийщиною»;
Медаль «За заслуги перед Покуттям»;
цінні подарунки, Подяки та Грамоти органів державної влади, місцевого самоврядування, асоціацій, громадських організацій та зарубіжних партнерів по співпраці.
Лауреат літературно-мистецької премії імені Марка Черемшини за книгу «Повстанський рух на Снятинщині».
Щирі співчуття рідним, близьким, колегам... Вічна пам'ять...
Читайте нас у Facebook
