Відзначати це свято можна по-різному: франківська феміністка Ольга Кукула-Новак про справжні цінності 8 березня
"Свято весни, краси та жіночності" чи Міжнародний день за права жінок – феміністка з Івано-Франківська Ольга Кукула-Новак розповіла про справжні цінності 8 березня.
Інформатор Коломия ділиться матеріалом наших колег з Інформатор Івано-Франківськ.
Крізь покоління сенси 8 березня продовжують нівелювати та утворювати нові, навіяні. Для прикладу, нещодавно в Україні зареєстрували законопроєкт №15052 про заснування «Дня української жінки», який пропонують відзначати 25 лютого. Натомість «Міжнародний жіночий день» у проєкті називають святом, встановленим московським режимом, який поширює їхній погляд на місце та роль жінки.
– Що це за свято 8 березня і, чи свято взагалі?
– 8 березня — Міжнародний день за права жінок та міжнародний мир. В цей день привертають увагу до соціальної, економічної нерівності, наприклад, розриву в оплаті праці, насильства щодо жінок, сексизму та інших важливих тем.
– Якими є справжні цінності 8 березня та, як з часом радянський союз викривив їх?
– Історично цю дату у 1910 році на Міжнародній конференції соціалістичних жінок у Копенгагені запропонувала німецька активістка Клара Цеткін. А передумовою стали страйки жінок-текстильниць за кращі умови праці, 10-годинний робочий день та рівну оплату праці з чоловіками.
У 1977 році ООН офіційно визнала 8 березня Міжнародним днем за права жінок та міжнародний мир.
У нас є багато негативних асоціацій з цією датою з двох причин. По-перше, Радянський союз поступово нівелював політичний контекст, перетворивши 8 березня на день краси та жіночності, тому феміністки організовують різні події — сам Марш жінок, акції, лекції, щоб повернути політичний контекст та нагадати, яких ще прав нам не вистачає. А друга причина — бачу, що ми зараз, як суспільство, проходимо етап відкидання всього, що пов’язано з совєтами, тому ніхто особливо і не розбирається в сенсах. Деколонізація — це добре, але тут важливо не йти через спротив всьому радянському, а шукати своє і солідаризуватися зі світом.
– Як за Вашими спостереженнями до цього свята ставляться в Івано-Франківську? Адже відомо, що з початком повномасштабного вторгнення українці почали масово відмовлятися від навʼязаних радянською пропагандою сенсів, зокрема щодо 8 березня.
– Я бачу, що все більше людей розуміють важливість говорити про права жінок не тільки 8 березня, але звісно є ті, хто особливо не розбирається і називає його радянським святом. Також у нас загалом посилилися праворадикальні рухи і ця тенденція насторожує. Наприклад, кілька днів тому на вікна франківського осередку ГО “Інсайт” невідомі розклеїли плакати з написами «Kinder, Küche, Kirche». Це відомий слоган і політика німецьких нацистів, який пропонує жінкам обмежуватись трьома сферами: дітьми, кухнею і церквою і не лізти в «дорослі» справи чоловіків.
З іншого боку, на запрошення місцевих організацій я вже кілька років беру участь в дискусіях про гендерну рівність або цього разу прочитаю лекцію про український фемінізм, бо жінки говорили про свої права задовго до народження всіх, хто зараз голосить, що це якась нав’язана нам і чужа ідеологія. Нагадаю, що ще в 1884 році в Станіславові відбулись збори першої жіночої організації — Товариство руських женщин, де підіймались питання економічної спроможності та політичних прав жінок. І тут слово «руських» походить від русинів — так називали себе українці.
– Як же сьогодні "святкувати" 8 березня і чи варто його взагалі відзначати? Чи дотично у цей день дарувати жінкам квіти та вітати зі "святом"?
– Вважаю, що 8 березня — це гарний привід поїхати на Марш жінок до Києва або провести в своєму місті акцію/лекцію/дискусію і поговорити про проблеми, з якими досі стикаються жінки.
Подякувати чи визнати вклад жінки, яка для вас є важливою. Це не обов’язково має бути відома жінка, може бути ваша близька людина. Підтримати жінку поруч з вами або припинити мізогінію чи сексистський жарт у вашому близькому колі. Зрозуміти, що жінки — не суперниці, а союзниці і ми можемо як формувати стереотипи щодо себе, так і долати їх.
Подумати на чиїх плечах ми стоїмо, що наше право вільно пересуватися, володіти коштами чи навчатися — виборювали жінки. І їхні заяви на той час вважали радикальними, а зараз це для нас звичне.
Святкувати 8 березня можна по-різному і дарувати/приймати квіти чи ні — це особиста справа. Головне пам’ятати, що права не даються просто так, їх виборювали багато жінок і ми маємо не відкотитись назад, а побудувати суспільство, де б кожна жінка та дівчинка могла почуватись безпечно і реалізуватись так, як вона цього хоче.
Читайте нас у Facebook
