Як українці здавна святкували Воздвиження та чому цей день вважали межею осені?
Сьогодні, 14 вересня, християни відзначають Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Для українських традицій ця дата здавна слугувала символічною межею, коли літнє тепло остаточно поступається місцем холодній осені, а селяни завершують збирання врожаю.
Розповідає Інформатор Коломия, посилаючись на Інформатор Калуш.
У церковному календарі Воздвиження є другим великим двонадесятим святом нового року. Головною духовною традицією дня є урочистий винос прикрашеного хреста на середину храму для поклоніння вірян. Цей обрій відсилає до подій четвертого століття, коли свята цариця Олена віднайшла в Єрусалимі реліквію, на якій був розп'ятий Христос. Святиня залишається на аналої до самого віддання свята, нагадуючи про жертву на Голгофі та надію на воскресіння. У цей день вірні дотримуються суворого посту.
Водночас у народному побуті свято отримало назву Здвиження і супроводжувалося власними господарськими звичаями. Селяни намагалися повністю завершити польові роботи, захистити врожай від ранкових заморозків та сховати у погреби пізню городину — моркву, буряки, гарбузи та капусту. Масове квашення й шинкування капусти часто перетворювалося на спільні вечорниці з піснями та жартами.
Окрім цього, у народі вірили, що з цього дня лісові плазуни ховаються у підземні сховища, перелітні птахи залишають рідні краї, а природа остаточно переходить на зимовий ритм.
Читайте нас у Facebook
