«За вечір могли наколядувати до 5 карбованців», — Євген Аржанов про дитинство у Калуші

Розповідає Інформатор Коломия посилаючись на Інформатор Калуш

Про Калуш і колядування в радянські часи

— Євгене Олександровичу, коли ви востаннє були у Калуші?
— Востаннє у Калуші я був влітку за півроку до війни.

— Можете пригадати, як ви колядували у Калуші у дитинстві?
— Колядував у Калуші ще в дитинстві та юнацтві. Думаю, що десь до 1963 року. Колядували в різних частинах міста, переважно у приватних будинках.

Євген Аржанов пригадує, що найщедріше колядували біля будинку священника Стрийського, який знаходився на території церкви.

— Особливо любили поколядувати біля будинку калуського священника Стрийського, який знаходився на території церкви. Там давали найкраще грошей. В мої часи була лише одна церква – напроти універмагу (йдеться про церкву св. Архистратига Михаїла, – авт.). Православної Мороза ще не було, а в костелі був тоді спортзал.

Попри юний вік, святкова атмосфера запам’яталася надовго:

— Хоча у віці 14–15 років ми іноді на різні свята вже могли випити трішки вина — “Фрага”, “Іршавське”, “Троянда Закарпаття”. Цікаво, що “виручені” гроші за колядування ніколи не витрачали на вино – виключно на цукерки, тістечка. Іноді давали кутю, то туди більше не ходили (сміється).

— Які ваші улюблені цукерки, які ви купляли на заколядовані гроші?
— Цукерки “Білочка” та “Ведмедик” – мої улюблені.

— Скільки грошей вдавалося “заробити” протягом Різдва?
— За вечір могли наколядувати до 5 карбованців. Це була значна сума для підлітків.

— То були часи радянського союзу, був поширений атеїзм. Дозволяли колядувати?
— Дозволяли, проблем не було.

— Чи справді міліція могла ловити дітей, які колядували?
— Це не відповідає дійсності. Колядували скільки хотіли.

— Скільки днів колядували і яким був оптимальний склад?
— Колядували 6, 7 та 8 січня. 2–3 хлопці — найефективніший склад.

Про спорт, Олімпіаду та життєвий вибір

«Зустрічали як героя, але героєм я себе не вважав»

— Пане Євгене, якими були ваші перші кроки у спорті?
— Починав я з футболу. Грав за калуські команди “Хімік” та “Будівельник”.

— Чому обрали легку атлетику?
— У футболі перспектива — це дуже туманна річ. А от у бігу я одразу практично без тренувань став чемпіоном області на двох дистанціях, а через півроку став чемпіоном України.

Олімпійський фінал у Мюнхені 1972 року називають одним із найтрагічніших в історії бігу на 800 метрів.

— Що ви відчували після фінішу?
— Одне, що можу сказати зараз, — це те, що зробив у фіналі дві жахливі, не притаманні мені помилки… Треба було зробити легке прискорення — і жодних проблем на фініші не було б… А так — маємо те, що маємо…

— Чи хотіли б повернутися і пробігти ще раз?
— Звичайно, я б таких помилок не наробив. Жахливий результат для мене, адже я був набагато сильнішим за решту бігунів.

Цікавий факт: перед стартом диктор представив Аржанова не як спортсмена срср, а України — деталь, яка сьогодні звучить особливо символічно.

— Як вас зустріли у Калуші після Олімпіади?
— У Калуші зустріли як героя. Але я себе таким не відчував…

— Срібна медаль досі у вас?
— Так, медаль зберігається у мене.

Про Калуш, гастроном і дитячі спогади

Під час розмови Євгена Аржанова зацікавила архівна світлина, опублікована на сторінці Інформатора:

— Трішки далі від стадіону “Хімік” на цій же стороні був цей магазин “Гастрономія”. Я в ньому часто бував… як наколядуємо на Різдво трішки грошей і в цьому гастрономі купували цукерки, тістечка…

— Що б ви порадили молодим спортсменам?
— Багато, багато тренуватись. Це головне. І дуже хотіти перемагати.

Як Калуш зустрічав Євгена Аржанова: історія з газети

Після Олімпіади 1972 року у Калуші відбулася урочиста зустріч зі спортсменом у палаці культури “Мінерал”. Про це писала “Спортивна газета” від 18 листопада 1972 року. Далі подаємо оригінальний текст публікації без змін:

“Чимало калушан, шанувальників легкої атлетики, зібралося у палаці культури “Мінерал” на зустріч зі своїм земляком, срібним призером XX Олімпійських ігор Євгеном Аржановим, який розповів про підготовку й участь у мюнхенських стартах, поділився планами на майбутнє.

На вечорі були присутні зав. відділу міськкому партії М. Левицький, і перший секретар міськкому ЛКСМУ М. Наум, представники спортивних товариств, перший наставник спортсмена Р. Козій, рідні олімпійця

На згадку про цікаву зустріч Аржанов розписався у книзі почесних гостей хіміко-металургійного комбінату, щиро подякував за теплі вітання”, – кореспондент “Калуського Хіміка” П. Гладенький, спеціально для “Спортивної газети”.

Євген Аржанов — український легкоатлет, уродженець Калуша, 1948 року народження. Заслужений майстер спорту СРСР, срібний призер ХХ Олімпійських ігор 1972 року в Мюнхені у бігу на дистанції 800 метрів.

У спортивному доробку калушанина — титули чемпіона Європи 1970 та 1971 років, а також чемпіонство СРСР у 1970, 1971 і 1973 роках. Євген Аржанов є рекордсменом СРСР на дистанції 800 метрів. У різні роки виступав за Спортивний клуб армії та київське «Динамо». Його тренером був Іван Токар.

Після завершення активної кар’єри Аржанов працював спортивним коментатором на українському та всесоюзному телебаченні і радіо, очолював та тренував національні збірні, а також читав лекції за програмами ІААФ і МОК у десятках країн світу.

Слідкуйте за нами в Instagram

Коломия в Інстаграм. Цікаві новини, відео та світлини. Підпишись 👇

ПІДПИСАТИСЯ