Закопані дзвони, радянське зерносховище й два празники на село: історія 160-літньої церкви в Залуччі
У селі Залуччя Коломийського району Івано-Франківської області височіє дерев’яна православна церква, яка є не лише духовним центром громади, а й пам’яткою з глибоким історичним корінням. Переживши перебудови, радянську окупацію та часи занепаду, храм і сьогодні гуртує довкола себе селян, зберігаючи унікальні місцеві традиції.
Інформатор Коломия навідався в село та поспілкувався з настоятелем храму.
Історія першої святині в Залуччі сягає щонайменше початку XVIII століття. Вперше церква була відзначена в Реєстрі церков Львівської єпархії ще у 1708 році. Пізніше, у 1757 році, було зведено давнішу дерев'яну церкву Собору Пресвятої Богородиці, яка на мапі 1783 року позначалася на південній околиці села, на горі, посеред цвинтаря.
Нова, нині діюча парафіяльна церква почала свою історію у 1864 році, і в 2024-му громада відзначила її 160-річчя. Безпосереднє зведення будівлі у центрі Залуччя датується 1868 роком, а освячення відбулося у 1869-му. Протягом наступних десятиліть храм зазнавав архітектурних змін: у 1900 році його покрили бляхою, а у 1913-му розширили за рахунок розбудови бабинця у західному напрямку.
На початку 1990-х років стіни над опасанням також оббили бляхою. Цікаво, що на південному рамені нави збереглися стрічки з бляхи з іменами фундаторів цих робіт — там вказано: “Онуфрій і Варвара Романчук за гріхов одпущени”. У серпні 2024 року парафіяни святкували 160-ліття святині.
Отець Роман, який служить у храмі ще 2004 року розповів журналістам Інформатор, що за часів комуністичного режиму церкву закрили. Будівлю використовували суто з господарською метою — перетворили на склад місцевого колгоспу, де зберігали зерно. Відродження парафіяльного життя розпочалося вже після проголошення незалежності України. Місцева громада власними силами, без залучення сторонніх коштів, взялася за відновлення святині, намагаючись максимально зберегти стару архітектуру: елементи реставрували, а внутрішнє оздоблення позолотили.
Близько десяти років тому були спроби офіційно внести церкву до реєстрів культурної спадщини через єпархію в Івано-Франківську, проте громада так і не отримала жодних відповідей.
Сьогодні у Залуччі діє лише православна парафія. Унікальною традицією жителів села є святкування одразу двох храмових свят — Собору Пресвятої Богородиці та Покрови. Це пов'язано з тим, що річка розділяє територію на Матіївці та Залуччя з обох боків, тому половина села святкує Покрову (1 жовтня за новим календарем), а інша половина — Собор Пресвятої Богородиці, який припадає на другий день Різдва, 26 грудня.
“Храмове свято мааємо на Покрову і Собор Богородиці, другий день Різдва. Пів села святкує на один день, а на другий храмовий день — друга пів села. Але святкуєм і Собор Пресвятої Богородиці, і Покрови”, — розповідає отець Роман.
Щоб уникнути міжусобиць, селяни зберегли обидва празники та традиційно ходять одні до одних у гості, а на Великдень усі без винятку збираються біля єдиного храму.
До історичного комплексу села також належить колишня двоповерхова резиденція священника, збудована ще у 1903 році, яка мала власні стайні та господарство. Сьогодні там розміщена місцева медична амбулаторія, тоді як старе велике приміщення сільського пологового будинку стоїть пусткою та руйнується. Детальніше про покинутий пологовий читайте згодом у нас на сайті.
Поруч із церквою, з її південного боку, височіє дерев'яна дзвіниця, яка є ровесницею самого храму. Історія місцевих дзвонів сповнена драматизму: у минулому, рятуючи від конфіскації чи знищення, селяни зняли їх і таємно закопали в землю.
Як розповідає отець Роман: “Там дзвони з часом були знайдені... колись були закопані, привезені і багато років назад встановлені на дзвіницю”.
Один із дзвонів мав тріщину, тому його довелося спеціально віддавати на реставрацію. Сьогодні ж двері дзвіниці завжди відкриті для людей, а на Великдень вона стає центром свята в селі.
“В нас відкрита дзвіниця. Діти всі дні собі дзвонять. Ну є нагляд ніби старших, бо то все ж таки дзвонять, діти малі, там наверх треба лізти. Діти тут і гаївки граються, і видзвонюють”, — ділиться священник
На вулицях Залуччя можна натрапити й на загадкові старі хрести — зокрема, один із них датований 1848 роком, хоча місцеві вже не пам'ятають історії його встановлення.
Духовним наставником громади з 2004 року є отець Роман, який доїжджає сюди з Коломиї та додатково опікується ще однією парафією в селі Томачик. Парафія гуртується і в сучасних реаліях: під час відключень електроенергії церква отримала два генератори від братів Кличків та співачки Руслани, один з яких зараз використовується для потреб амбулаторії. Однак священник із сумом відзначає згасання давніх фольклорних традицій — у селі залишилося зовсім мало жінок, які пам'ятають автентичні старі наспіви.
Ми працюємо завдяки підтримці читачів
