Залізне весілля: пара з Прикарпаття відзначила 65-ту річницю одруження
Понад шість десятиліть пліч-о-пліч, і в горі, і в радості. Подружжя Дмитра та Анастасії Шевчуків із села Рівня на Прикарпатті відсвяткувало рідкісну та визначну дату - 65 років спільного життя. Ця річниця має назву "залізне весілля", адже символізує міцність шлюбу, що з роками стає твердим, як метал.
Інформатор Коломия ділиться історією цієї сім'ї та секретами довгого подружнього життя, які пара розповіла Інформатор Калуш.
Дмитро Григорович та Анастасія Михайлівна Шевчуки з села Рівня Рожнятівської громади днями відзначили вражаючу дату — 65-ту річницю одруження. Це свято рідкісне і почесне, адже такий союз свідчить про глибоку повагу та нерозривний зв’язок, який став твердим, як сталь. Тож в народі цю річницю називають “залізним весіллям”.
Дмитру Григоровичу - 87 років, а Анастасія Михайлівна навесні зустрічатиме своє 86-річчя. Пліч-о-пліч вони пройшли крізь нелегкі часи, зумівши зібрати “намисто” щасливих подій. Їхня історія почалася у рідному селі на вечорницях, де молодь збиралася в хатах, співала та спілкувалася. Саме там між ними спалахнув той самий вогник, який вони зуміли пронести крізь усе життя. І після двох років зустрічань, 12 лютого 1961 року, пара обмінялися обітницями.
Пара розповідає, що сучасне популярне свято — День святого Валентина, яке відзначають 14 лютого, для юних Дмитра та Анастасії тоді було зовсім невідомим. Свій союз вони скріпили 12 лютого і цей вибір був свідомим та глибоко духовним. Дату одруження обрали символічну — на свято Трьох Святих. Подружжя вірило, що Василій Великий, Григорій Богослов та Іван Золотоустий стануть небесними покровителями їхньої родини. Бойківське весілля було гучним і престижним на той час: понад 150 гостей частувалися у сусідських хатах, а гуляння тривали до самого ранку.
Життєвий шлях Шевчуків був сповнений важкої праці. Пан Дмитро працював на вузькоколійці, їздив на сезонні роботи, а згодом 30 років віддав Брошнівському лісокомбінату “Осмолода”. Пані Анастасія 35 років трудилася в місцевому колгоспі імені Шевченка. Жінка зі смутком згадує, що тоді навіть декретних відпусток не давали, а діти зростали самостійними, поки батьки заробляли на шматок хліба.
Незважаючи на всі випробування, Дмитро Григорович завжди брав активну участь у житті громади, очолюючи церковну “двадцятку”, а Анастасія Михайлівна була берегинею дому, привчаючи дітей та онуків до християнських цінностей. Кажуть, що сьогодні їхнє найбільше багатство — це не статки, а велика родина: троє дітей (Люба, Марія та Ярослав), 7 онуків та 11 правнуків.
Дмитро Григорович з теплотою згадує роки молодості та порівнює їх із сучасністю.
“Веселі були часи і наша молодість. Танці, гучні співи під баян аж до ранку. Дівчата вишивали та в’язали. Подивився на Анастасію тоді й подумав: яка гарна дівчина. Ми з дружиною ніколи не дозволяли обставинам зруйнувати нашу родину. 65 років разом — в горі і в радості, завжди намагалися знаходити розуміння”, — з гордістю каже сивочолий дідусь.
На запитання, чи припав чоловік Анастасії Михайлівні до душі відразу, вона лише усміхається і відповідає, якби не сподобався, ніколи б за нього не пішла заміж. Анастасія Михайлівна, розмірковуючи про сьогодення каже, що добро зараз панує на світі. Лише біда, бо в нас війна і нема порозуміння та доброти між людьми.
“Гине цвіт нації — молоді солдати, дівчата, цивільні… У мої часи було тяжко фізично, ми виживали, працювали без перепочинку. А тепер ніби і все є на світі, а нема злагоди. Найважливіше — це тепло близьких людей, а це наші діти, внуки і правнуки”, — ділиться мудрістю Анастасія Михайлівна.
Секрет їхньої довгої спільної дороги подружжя Шевчуків вбачає не у грошах чи статках, а у злагоді. Вони переконані: коли між чоловіком та дружиною є мир, вони здатні досягти всього. Звичайно, кажуть, що за 65 років були і радощі, і труднощі, і суперечки — адже без них не обходиться жодна родина.
“Потрібно вміти пробачати, радитися і розуміти одне одного. Тоді у подружньому житті все буде гаразд. А то зараз молоді одружаться, а як тільки виникнуть перші труднощі — відразу розлучаються. Просіть Бога, моліться, просіть Його ласки для своєї сім’ї. Ніколи не сумуйте, частіше усміхайтеся і любіть своїх половинок — тоді й самі житимете добре”, — підсумували розмову ювіляри.
Дивіться нас в YouTube
