Зганьбився вдруге: заступник мера Коломиї посміявся з кількості голосів за свою відставку. Але є одне але

Володимир Григорук знову заговорив про петицію за свою відставку. І, схоже, настільки захопився арифметикою, що сам загнав себе в кут. 

 Інформатор розповість про все за порядком.

Влітку Володимир Григорук опустився до образ: ветерана ГУР Тараса Маркевича, одного з активістів руху за проведення чесного конкурсу щодо сміттєвивозу, заступник міського голови обізвав "лисим бакланом".

 Це тюремний жаргон. Та згодом виявилось, що Григорук не лише "по фені ботає", але й зневажає загалом громадський актив Коломиї. Детальніше - у статті Зганьбився й отримав на горіхи

Зараз - новий зашквар: все ті ж Григорукові "баклани" та ще насмішка.

Володимир Григорук вирішив посміятися з 205 людей, які підтримали петицію за його відставку. Мовляв, що таке дві сотні голосів на 75-тисячну громаду?

Ніби й справді, 205 активістів із 75-тисячної громади - крапля в морі. Аж тут ми з колегами пригадали, що більшість наших коломийських обранців зайшли в депутатство зі значно скромнішою підтримкою. А скільки людей підтримало на минулих виборах самого Григорука?

Та-да-да-да. І тут хмільна усмішка з лиця чиновника мала б злетіти. 

Бо виявилось, Григоруку довірилось лише 218 мешканців громади. І цього вистачило, аби бути не тільки депутатом, але й керувати усієї комунальною сферою Коломийської ТГ як заступник міського голови. 

До слова, цей допис Григорука отримав підтримку не лише його брата-депутата з ОПЗЖ Олега Григорука, але й міського голови та ще двох коломийських депутатів Сергія Проскурняка, за якого проголосувала на крайніх виборах лише 101 людина та ще одного однопартійця Сергія Коцюра, якого підтримало 232 мешканця громади.

Мало для звільнення, достатньо для князювання

Є в цій історії ще одна деталь, про яку заступнику мера було особливо зручно забути. Саме правила електронних петицій у Коломийській громаді передбачають, що для розгляду звернення владою необхідно набрати 200 підписів. Не дві тисячі, не двадцять тисяч, лише двісті. Наступного дня система обмежує можливість підтримати петицію. Приміром сьогодні така опція уже відсутня, бо петиція - на розгляді.

Петиція щодо Григорука цей поріг подолала. Тому трохи дивно спочатку встановити правило, за яким 200 голосів є достатньою суспільною підтримкою для розгляду петиції, а коли така петиція з'являється — пояснювати громаді, що дві сотні людей насправді нічого не означають.

Звучало б переконливіше, якби не результати останніх місцевих виборів. Якщо 205 людей — це настільки мало, що з цього можна сміятися, то чому 218 виявилося цілком достатньо, аби отримати депутатський мандат і право ухвалювати питання землі, продажу майна громади, щедрі преміювання й мільйонні витрати на різні сфери? Чому на шостому році затяжної каденції депутати з підтримкою у 200 і менше голосів їздять за кордон (нібито в інтересах громади)?

До речі, якщо вам цікаво дізнатися про майно і доходи Григорука, то читайте про це у статті Мільйонні доходи дружини, стос готівки, землі та нерухомість

 І навіть ці 205 — далеко не всі, хто хотів проголосувати

До того ж є ще один нюанс. В редакцію Інформатора Коломия неодноразово зверталися читачі, які розповідали, що хотіли підтримати петицію, але не могли цього зробити навіть із п'ятої чи десятої спроби. За словами людей, система працювала некоректно: голосування не завершувалося або підпис просто не вдавалося залишити. 

Тож говорити про те, що 205 — це всі, хто хотів підтримати вимогу про відставку, щонайменше некоректно. Скільки людей зрештою махнули рукою після кількох невдалих спроб — ми не знаємо. Але точно знаємо, що такі скарги були не поодинокими.

І, до речі, ця історія вже знайома Коломиї. Подібні проблеми виникали й тоді, коли мешканці збирали підписи щодо зняття Галини Белі з головування у депутатській комісії. 

Система місцевих петиції якось вигідно "халтурить", коли ініціатива не на руку владі.

А інші обранці ким підтримані?

Не дивуйтесь, але Григорук у цій історії далеко не рекордсмен. 

У нинішній сесійній залі сидять депутати, за яких персонально проголосували 17, 23, 32, 34, 40, 44 чи 45 людей. І цих голосів виявилося достатньо, аби вирішувати долю Коломиї, Воскресінців, Корнича, Королівки, Грушева, Шепарівців, Іванівців, Товмачика, Саджавки, Кубаївки та Раківчика. 

Про те, як коломияни і села громади голосували за тих, хто нині тисне на кнопку у сесійній залі - читайте у статті Інформатора завтра, 16 вересня.