Коли щодня приходять страшні новини про звірства рашистських окупантів, які розстрілюють черги за хлібом або вбивають наших дітей, просто тому, що можуть, у деяких закінчується оптимізм і здається, що це пекло триватиме ще дуже довго. Це не так. Найтемніший і холодніший час ночі – перед світанком. А він дуже близький.
Інформатор зібрав факти, які підтверджують нашу прийдешню перемогу.
1. У окупантів закінчуються ресурси. Воювати за них не буде кому і нічим.
Генерал США у відставці, колишній командувач армії США в Європі Бен Ходжес заявив, що приблизно через десять днів у Росії вичерпаються можливості атакувати Україну: “У них немає трьох речей: у них немає часу, людської сили, і я думаю, що у них немає і боєзапасу.Приблизно через 10 днів, і це моя оцінка, якщо припустити, що ми, Захід, не тільки продовжуватимемо, а й прискоримо постачання всього, чого потребують українці, щоб знищити російські артилерію, ракетні установки та пускові установки крилатих ракет”.
Приблизно те ж говорять і українські військові експерти, але погляд з боку викликає більше довіри.
Ми бачимо, що просування військ російських окупантів зупинилося. А ракетні обстріли стають дедалі рідкіснішими. просто тому, що у них закінчуються ракети. Вони не можуть виробляти боєприпаси, тому що через санкції у них немає необхідних запчастин та компонентів. Вони деморалізована армія. Там багато загиблих, поранених та дезертирів. Зараз росіяни судомно намагаються заповнити людський ресурс, вербуючи бойовиків у Сирії (але багато там не навербуєш, та й немає у них підготовки для ведення сучасної війни).
2. Росія не має союзників.
Теоретично, заповнити нестачу людей та техніки Росії могли б допомогти союзники. Але їх просто нема. Ніхто не хоче бруднити руки, беручи участь у цій жахливій війні разом з армією, яка заплямила себе цілеспрямованими вбивствами жінок і дітей. Але, крім морального, є й економічний мотив. Жахливі санкції, які світ обрушив на Росію, загрожують і її союзникам. Білорусь, яка дала Росії можливість користуватися своєю територією (але не військами), не дасть збрехати. Лукашенко виявився віч-на-віч з економічним колапсом через західні санкції.
Росія сподівалася на допомогу Китаю. Але дарма.
3. Щури біжать з корабля.
Після того, як під час прямого ефіру вечірніх новин на російському Першому каналі в студію вбігла жінка з політичним плакатом, з різних джерел пішла інформація про те, що працівники пропагандистських ЗМІ почали звільнятися. Колишня глава Дирекції креативного планування “Першого телеканалу” з 2006 по 2021 рік Олена Афанасьєва стверджує у коментарі “Медузі”, що багато співробітників на пропагандистському телеканалі “не згодні” з офіційною лінією висвітлення подій. За її словами, більшість працівників з початку російсько-української війни нервуються, але бояться або не можуть звільнитися “через іпотеку та необхідність забезпечувати сім’ю”.
Ми не витрачатимемо час на пошук совісті у пропагандистів. Але можна з упевненістю говорити, що це досить поінформовані та розумні люди. І вони намагаються покинути “Титанік”, доки не пізно.
4. Союзники України продовжать її підтримувати до повної перемоги.
Санкції з боку США та Євросоюзу множать російську економіку на нуль. Україна отримує від партнерів фінансову та гуманітарну допомогу, а також сучасні озброєння, завдяки яким ЗСУ громить окупантів.
Західні країни не припинять цього робити з кількох причин. По-перше, еліти демократичних держав залежать від суспільної думки, від своїх виборців. Сьогодні підтримка України у всьому світі безпрецедентна. Навіть ті політики, які у минулому шукали у Путіна фінансової підтримки, відмежовуються від нього. Будь-який політик, запідозрений у симпатії до Путіна, може прощатися зі своєю кар’єрою.
Але є й довготриваліша причина продовжувати тиск на державу-терориста.
Правозахисник Марк Фейгін упевнений, що ніхто на Заході Путіну не пробачить і не забуде пережитого жаху: “Ніхто не хоче жити під дулом пістолета. Путін тричі заявив, що наводить сили стратегічного призначення на особливе становище. Ніхто не хоче жити під ядерною загрозою. Усі хочуть благополуччя та спокою, особливо в Європі. Починати війну в Європі це назавжди табу! Саме з Європи розпочиналися світові війни і ніхто за жодних обставин не хоче повторювати цей досвід. Вони не пошкодують ні грошей, ні сил, щоб той, хто почав війну, заплатив дуже високу ціну”.
Тобто сьогодні у цивілізованому світі розуміють, що перемога у цій війні України – це запорука мирного життя в Європі та у всьому світі.
5. Українське зерно – запорука миру у всьому світі.
Можна навести ще один додатковий аргумент: Україна один із найбільших виробників продовольства у світі. І якщо ми не зможемо вчасно провести посівну та зібрати врожай, це спричинить різке зростання світових цін на продукти харчування. Такий розвиток подій буде неприємним для розвинутих країн, а для низки країн Азії та Африки – катастрофічним. Там може початися голод та спалахнути громадянські війни. Розвинені країни намагатимуться цього уникнути.
Сьогодні Україні головне вистояти. І після війни відбудувати свої міста та села, у чому нам допоможе весь світ.
Ольга Палій
