Рік тому – в квітні 2021-го – в Кубаївці розпочались ремонтні роботи в приміщенні місцевого клубу. Тут мав постати Центр патріотичного виховання. Головним ідейником та рушійною силою був коломиянин, майданівець, учасник бойових дій від 2014 року Мирон Забарило. Друзів і однодумців чоловіку не бракувало: разом з побратимами справді міг гори звернути. Але в березні 2022 року Мирона не стало: загинув при виконанні разом з побратимом і активістом відновлення Центру Володимиром Островським.
Чи матиме справа, розпочата коломийськими героями, логічне продовження – дізнавався Інформатор.
Кубаївка Коломийської громади – це присілок Саджавки.
Тут вояки Української повстанської армії вели бої з енкаведистами, священники УГКЦ підпільно служили літургії у лісі й таємно давали шлюби у хатах місцевих жителів. Родом звідси — майстриня художньої вишивки Михайлина Сабадаш. А ще в Кубаївці видували скло і випалювали цеглу.
Читайте також: У “Соколі” виявили засідку комуністів
За кілька десятиліть місцеві мешканці масово повиїжджали в більші населені пункти чи за кордон. Саме це невеличке і спустошене село обрали коломийські учасники бойових дій для створення Центру патріотичного виховання і допризовної підготовки.
Центр запланований для проведення спортивно патріотичної гри “Джура” для підлітків від 14 до 18 років. Минулого року на День захисників України в Кубаївці вже проводили першу таку гру з учнями Коломиї.
Будинок з історією
Але будівля ця – непроста. Вона, наче віддзеркалює історію України.
До ІІ світової тут мешкала єврейська родина: велике обійстя, чималий город і сад довкола, затишок… Ідилію зруйнувала ІІ світова війна: спершу власників маєтку виселили німці. Доля їх досі невідома, але враховуючи те, що в Коломиї та на околицях (в Шепарівському лісі) нацисти знищили десятки тисяч євреїв, можемо припустити, що і ця родина постраждала від Голокосту.
В радянські часи будівлю пристосували до потреб Будинку культури Кубаївки. Проте вже в другій половині ХХ століття село почало занепадати: люди виїжджали в більші міста на роботу. А наприкінці минулого століття навіть ті, хто тримався в селі, подалися на заробітки.
Більше, ніж друзі
Коломийський центр допомоги учасникам АТО – це спільнота побратимів. Більшість з них знайомі з Майдану. З початку війни 2014 року разом воювали чи волонтерили.
До теми: Волонтери шахового клубу.
З весни 2021 свої вихідні вони проводили в Кубаївці: замінювали вікна, укріплювали дах, мурували, розчищали територію. Одне слово – ґаздували. Міська рада допомагала тільки матеріалами. Відгукнулися і місцеві підприємці.
Відтак мрія про Центр патріотичного виховання тиждень за тижнем перетворювалась в реальність.
У 2022 році запланували продовжити роботи: відремонтувати фасад, здійснити благоустрій території, облаштувати смуги перешкод, встановити турніки та інше спортивного обладнання.
Згодом звели каркаси павільйону їдальні, польової кухні, літнього душу й туалету, зробили електромонтаж всередині будинку, розробили кошторис і програму будівництва центру на 5 років. Проте війна поклала на паузу всі роботи.
Коломияни Мирон Забарило та Володимир Островський посмертно нагороджені державними орденами
І мова навіть не про фінансування, хоча й без нього складно. Наразі нема основного – активістів, які тримали цю справу на своїх плечах. З перших днів повномасштабного втрогнення росії майже всі чоловіки, які були ініціаторами створення Центру патріотичного виховання, пішли на війну. При виконанні у березні загинув ініціатор ідеї створення центру – Мирон Забарило і його близький товариш Володимир Островський. Інші активісти – досі на захисті цілісності України.
То що ж нині
Від асфальтованого шосе до Кубаївки – 4 км ґрунтової дороги. Наразі тут зареєстровано 53 особи. Та фактично проживає 15 людей, а на зиму залишається троє. Це переважно люди старшого віку.
Сьогодні ж біля колишнього сільського клубу – трави і цвіт. Але робота не кипить.
Проте міська рада обіцяє відновити роботи, всупереч відсутності активістів проєкту, попри непросту фінансову ситуацію в країні.
Програма розвитку центр патріотичного виховання та допризовної підготовки розрахована на 2022-2025 роки. На 2022 рік по програмі із загального бюджету на потреби центру закладено 811 тис грн. Наразі реальних коштів на другий етап робіт нема, але міська рада обіцяє шукати. Зрештою, розраховують і на інші джерела фінансування – спонсорська допомога, проведення робіт на волонтерських засадах (громадські толоки).
“На сьогоднішній день казначейство не дозволяє фінансування таких заходів, – каже заступник міського Роман Остяк. – Але ми шукаємо вихід і найближчим часом будемо розпочинати там роботи. Частково закупимо матеріали за кошти місцевого бюджету і спонсорської допомоги”.
Мирон Забарило хотів, щоб це спустошене село стало осередком патріотизму для молоді. Разом з побратимами він шукав можливості втілити мрію в життя. Та наразі влада Коломийської громади не має конкретного плану, як відновити роботи.
“Ми докладатимемо всіх зусиль, щоб бажання та починання Мирона Забарила втілилися в життя”, – стверджує міський голова Богдан Станіславський.
Хочеться вірити, що це не просто слова, бо справи наших героїв мають бути продовжені. Адже коли, як не сьогодні займатися патріотичним вихованням молоді. Попри війну, не відкладаючи до перемоги те, що в наших силах зробити нині.
Наталка Сандецька
