Нас вчили доброму. Казали: дружба – це жертовність і відданість. Віддавати краще тим, хто поряд, бути співчутливим і щирим з усіма. І ми намагались, як могли. Тільки-от виявилось, що не всі заслуговують статусу “друг”. Війна дуже чітко відшарувала справжніх від ситуативних, щирих від корисливих. І ті, кого ми зберегли у своєму товаристві, разом з тими, кого несподівано здобули, – це і справжні друзі. Побратими й посестри.
До Дня дружби Інформатор традиційно ділиться власними історіями, сподіваючись, що вони знайдуть відгук і у вас.
Дружба – не плавлений сирок. Вона не продається і не втрачає терміну придатності. І можна було б тут говорити багацько про відданість і безкорисність, але ж ніт.
Я згадала 24 лютого. Світанок, шок і паніка. Далі якісь дії на автопілоті. Значно пізніше прийшло відкриття: в той день з питанням “Як ви?” дзвонили виняткові люди. Їх зовсім мало. І вони безцінні!
У війні втратилось багато “добрих знайомих”. Очевидно, не таких вже й добрих. Зате залишились всі свої й додались нові – істинні друзі. Ті, кого відчуваєш на відстані, ті, за кого переймаєшся не менш, як за себе. Тримаюсь їх, мов орієнтира, люблю без усяких. Бо це справді має значення. Бо без них – зась.
Наталка Сандецька, редактор
Я би навряд змогла згадати тут всіх своїх друзів. Всі вони дуже різні, але всеодно наша дружба не припиняється. До прикладу, є у мене подруга, яку знаю відколи себе пам‘ятаю. Тепер ми вже більше, ніж друзі – ми куми. Інколи друга зустрічаємо там, де ніколи не думали. Ось з іншоюподругою ми вчилися разом в одній школі, але ніколи не спілкувалися. Пізніше, після школи, ми мали нагоду познайомитися ближче і ось уже близько семи років ми дружимо. А ще у мене є подруга, з якою здружилися зовсім недавно. Але усі ці люди – справжні друзі, за яких я дякую долі. Тому цінуйте дружбу!
Оля Пукавчук, журналістка
