Коломийські будинки з історією

Коломийські вулички середмістя часто ділять на квартали: польський, австрійський, русинський та єврейський. Проте далі від центру система ця не працює. Вілли з історією, вартою окремих книжок, будинки, заховані в гущавині дерев й парканів, точно зупинили б допитливого перехожого одним тільки своїм виглядом.

Історичне середмістя часто втрапляє в наші об’єктиви. А от з архітектурними дивами віддаля центу ми знайомі мало. Тому Інформатор вирішив це виправити.

Будинок на розі вул. Чехова-Моцарта

Одна з вишуканих кам’яниць Коломиї заходиться на розі вул. Моцарта та вул. Чехова. Лаконічний дизайн, скромні ковані перила й дашок над сходами, металевий шпиль над головним входом нагадують архітектуру, притаманну німецьким поселенням у Коломиї. І справді, трохи далі вулицею Моцарта у минулому столітті була німецька колонія Баґінсберґ.

Читайте детальніше: Історія переіменувань: вул. Пушкіна й німецький Баґінсберґ

Про історію цього будинку наразі не вдалося знайти переконливих фактів.

До теми: Історія вулиці Чехова в Коломиї

Дзеркальні вілли-близнюки на вул. Хмельницького й стерті сліди цісаря

Вулицю Богдана Хмельницького прикрашали аж три вілли “Емілія”, “Вільгельміна” та “Ґерміна”. Одну з них стерли з лиця землі комуністи в минулому сторіччі, щоб знищити з пам’яті міста перебування в цій будівлі останнього імператора Австро-Угорської імперії Карла зі своєю дружиною Зитою. Кілька місяців подружжя мешкало тут в 1912 р., коли майбутній імператор проходив військову службу в Коломиї. Але комуністи вирішили зруйнувати віллу, а територія ця відійшла заводу “Сільмаш”.

Старожили Коломиї стверджують, що тут-таки поряд часом замешкували племінники імператора Франца Йосифа, Фердинанд і Карл. Приїздили в Коломию потайки, мабуть, для таємних побачень. Тут вони й побудували для польських панянок сестер Піскозуб у стилі віденської сецесії вілли “Емілію” і “Вільгельміну”. Це дві дзеркальні вілли-близнюки.

Гончарна школа

146 років тому в Коломиї створили гончарну школу. Її випускники славились своїми виробами не тільки в Галичині, але й по всьому світу.

Саме в Коломиї 1876 року була відкрита крайова гончарна школа, відповідно обладнана, з викладачами-європейцями, які давали учням академічну освіту.

У приміщенні музею є дві печі, виконані майстрами коломийської школи. Це рафінована тонка делікатна робота: ні буяння фарб, ні неправильних пропорцій та перспектив. До речі, у згаданій виставці 1880 року брали участь і два коломийські майстри — батько та син Кароль і Войцех Словіцькі.

Коломийські кахлі прикрашали фасади вишуканих кам’яниць Галичини.

Зокрема на башті “Соколу” та на другому поверсі будинку на Мазепи, що впритул до ліцею №1, видніються квітчасті кахелини якраз нашої гончарної школи.

Катерина Каркадим каже, що найдавніші кахлі, які до нас дійшли у великій кількості, — це, безумовно, кахлі коломийські. Бо, по-перше, саме тут були поклади найкращої глини — за нею приїжджали возами з Косова. По-друге, місто було відкрите для мандрів і мандрівників, мало своєрідне культурне середовище.

Коломийській школі властива своя манера розпису, інакша техніка (так звана «фляндровка»), і технологія. «У нас є родина Кахнікевичів, — розповідає мистецтвознавець. — Батько Михайло Федорович був прекрасним технологом. Він просто з мішка сипав на землю свої керамічні вироби, вони падали, дзвеніли і не билися.»

Гончарна школа проіснувала майже 38 років і пройшла чотири етапи, обумовлені діяльністю керівників: Грегором Бехером, Тадеушем Сікорським, Валеріаном Крицінським та Александром (Олександром) Клімашевським.

Вілла Poraj на вул. Українській, 15

Це одна з найцікавіших вілл у Коломиї. Поступається хіба віллам імпараторської родини,  і те не виглядом, а швидше історією.

Тут  різьба по дереву, флюгери в неоромантичному стилі, як і належить заміському будинку. Вілла покрита черепицею початку ХХ століття.

Вілла Poraj була збудована 1909 року та належала Тадеушу Букоємському (Bukojemski Tadeusz, Kołomyja, Villa Poraj).

 

“За даними книжки львівського видавництва “Spis członków I delejntów GALICYJSKIEGO Towarzystwa Łowieckiego wedle powiatów” 1914 року, входив до списку членів та делегатів Галицького мисливського товариства від Станіславівського воєводства, до нього також входив і колишній бургомістр Коломиї Ян Клєскі”, – стверджує юний дослідник Коломиї Ілля Кривочко.

У часи радянської влади заселилися сім’ї військовослужбовців із Ужгорода та сходу України. І досі тут мешкає декілька сімей.

 

Мальовничий маєток на вул. Довбуша

Неординарна споруда у змішаному стилі на вулиці Довбуша під №76 належала родині Крупських. Тут виростала авторка чудових спогадів про Коломиї, славнозвісна лікарка Марія Кейван, яка з чоловіком Іваном допомагала талановитим коломийським випускникам здобути якісну освіту. До слова, Іван Кейван був викладачем Коломийської гімназії, а згодом став відомим художником в діаспорі.

Загалом цей будинок був домом для багатьох шанованих коломиян: вчителів, громадських діячів, митців.

 

Гоноровий будинок зі шпилями на вул. Українській, 30.

А про цю будівлю будівлю ми розповідати не будемо, адже давно вишукуємо фахівців-істориків та краєзнавців, які готові готувати для наших читачів цікаві статті-розвідки.

Тому надсилайте свої дослідження нам електронну пошту kl.informator@gmail.com і ми з радістю будемо ділитися цікавими історіями про нашу неймовірну Коломиї з читачами сайту.

Інформацію підготувала Наталка Сандецька