Костел св. Антонія та монастир бернардинців видно з усіх куточків Гвіздця. В очікуванні дива він застиг у минулих століттях, хоча краса його від того не вщухла. Тут зберігаються невизнані роботи Пінзеля, а за комуністів просто складували цемент і зерно. Нині гніздяться голуби, а поряд – діти вчаться музики.
У пошуках місця для відновлення Інформатор відправився у Гвіздецький костел св. Антонія. І так, тут запросто отримати потрібну дозу спокою і натхнення.
Історія його варта роману, а деталі варто роздивитися наживо, бо ніякий об’єктив не передасть таємничу атмосферу цього сакрального місця.
Подейкують, тут зберігаються роботи Пінзеля. Та в минулому столітті з будівлі добряче познущалися комуністи: тут облаштували склад цементу, потім – зерна. Згодом діяла лікарня й музична школа. Наразі костел виконує свою пряму місію, але дуже потребує реставрації.
До теми: Відпочинок поряд | Ґаздовитий Коршів
Костел св. Антонія та монастир бернардинців у Гвіздці: історія для роману
На його фоні фотографуються молодята й влаштовують селфі-сесії. Таке собі протиставлення нового й давнього, сучасного й занедбаного. Будівля зачаровує величчю, але відчайдушно потребує ремонту.
Комплекс костелу і монастиря бернардинів побудований у 1721—1735 рр. До нього входить власне костел, келії, надбрамна барокова дзвіниця.
Історія Гвіздця давня. Перша писемна згадка про селище датується 1373 р. У 1475 р. тут був дерев’яний костел, збудований на кошти Яна Прокоповича. Згодом цей храм знищили татари.
Читайте також: Місце сили – озеро Насарат на Косівщині
Потім, у 1715 – 1724 р. в тоді ще містечку було збудовано дерев’яну резиденцію – кляштор бернардинців. Фундатором був Міхал Пузин. Нажаль, кляштор не вцілів через пожежу у 1728 р. На його місці вирішили будувати новий мурований костел. Будівництво храму тривало 5 років. Поряд згодом виріс і новий монастир.
У 1945 р. бернардини змушені були покинути Гвіздець. Храм спочатку використовували як склад цементу, потім як зерносховище, лікарня, музична школа, бібліотека. Тільки у 1991 р. споруду надали римо-католицькій громаді.
Науковці стверджують, що у Гвіздці творив скульптор Георг Пінзель і залишив тут свої чарівні роботи.
Дивіться також: Відпочинок поряд | Енергія гір у селі Шешори
Як дістатися
Є в народі жарт про те, буцімто дорогою до Гвіздця треба подолати 12 горбів. Ми намагались порахувати, але краса липневого поля геть-чисто збиває з рахунку. Пшениця, соняхи, кукурудзи… А дорогою назад ваші очі неодмінно зустрінуть гірські краєвиди, навіть в Коломиї таких не знайдеш.
У Гвіздці завжди тихо. Тільки на головній вулиці вздовж дороги на Тернопільщину – гул машин і час від часу гудки потяга.
Тут зустрічається Поділля з Прикарпаттям. А ще – місто з селом. Оцей проміжний стан робить Гвіздець особливим. Хоча… місцеві мешканці вже так звикли, що й не зважають на то.
Дістатися сюди легко: кожні 15 хвилин від зупинки на розі вул. Чехова-Петлюри рушає автобус. Вартість – 40 грн. Ви не встигнете схаменутись, як вже зійдете в центрі Гвіздця просто-таки навпроти головної родзинки – Костел Святого Антонія та монастир бернардинців.
Наталка Сандецька
