На жаль, війна приносить нам сумні звістки, в які не хочеться вірити. Понад усе, коли від рук окупантів гинуть наші військові. Але ми маємо пам’ятати про вбитих російськими загарбниками. Особливо, якщо це наші земляки. Сумна звістка про втрату ще одного захисника з Коломийщини прийшла наприкінці липня. Під час бойового завдання загинув військовий льотчик Олександр Кукурба. Сьогодні пропонуємо кілька сторінок з життя Героя.
Інформатор публікує матеріал від проекту “Меморіал пам’яті“, який розповідає про загиблих у війні росії проти України.
Майор Олександр Кукурба родом з села Верхній Вербіж, що біля Коломиї. Хлопець поступив у Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, а потім – у Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Він мріям стати військовим льотчиком, саме – винищувачем. Захоплювався літаками та хотів знати про них все.
За відважну оборону нашої країни з перших днів війни, Олександру було присвоєно звання Героя України та орден Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступеня. Це три найвищі державні нагороди. На рахунку воїна – знищених 15 російських танків, близько 50 бойових одиниць бронетехніки та інших засобів, а ще біля 300 рашистів. Захисник літав на СУ-25. Був начальником розвідки штабу 299-ї бригади тактичної авіації ЗСУ.
Спогадами про Героя України Олександра Кукурбу поділилися його товариші.
“Коли деякі елементи в польоті в нього не виходили, він не здавався, продовжував наполегливо працювати і з кожним польотом прагнув стати краще. Дуже сильно любив літати. Це було його основне хоббі. Йому не потрібні були звання чи вища посада, йому потрібен був тільки літак і побільше ракет. Мав ще одне хобі – гарні дівчата, але літати любив більше. Сашко був цікавою людиною. Якщо захоче щось зробити в польоті, то зробить, знаючи, що його все одно будуть потім сварити. Він був світлою і доброю людиною, яка не бажала нікому зла. Олександр хотів бути винищувачем, а після початку війни на Сході дізнався, що винищувачі майже не застосовувалися за призначенням, оскільки не було повітряних боїв, а от штурмова авіація працювала на всю. Сказав, що винищувальна авіація не для нього, “піду в штурмовики”, – розповів Ростислав Лазаренко, побратим загиблого Героя.
Олександр був старанним та наполегливим учнем. Бували ситуації, коли захисник до війни літав під час відпрацювання якогось завдання набагато більше часу, ніж виділялося. Аж поки пального не залишиться тільки для того, щоб безпечно повернутися на аеродром посадки.
“Війна сильно змінила Сашка, як і всіх людей. Але Сашка – у кращу сторону. З перших бойових вильотів хлопчина, якого можна назвати повітряним бешкетником, став справжнім чоловіком. Він був переповнений сміливістю і рішучістю. Ніколи не відмовлявся від бойових польотів. У деякі моменти його приходилось навіть зупиняти. Але в той же час він свідомо оцінював обстановку і головним завдання було – нанести противнику якомога більше втрат. Він не жалів себе, іноді навіть ображався, що я даю йому менше польотів, ніж комусь іншому. Він завжди просив мене підвішувати побільше ракет. Я пояснював, що це небезпечно, але він не зупинявся. Він був моїм одним із кращих воїнів, йому я міг довірити найскладніше завдання і я точно знав, що він з ним впорається. В бойовому відношенні це була дуже грамотна людина. Він був майстром своєї справи, хоча має класну кваліфікацію “льотчик 2-го класу”. Мені подобалося виконувати завдання з ним в парі: я точно знав, що ця людина ніколи не залишить мене в біді і завжди прикриє. Мені його дуже не вистачає і просто не віриться, що він загинув”, – додав Ростислав.
Товариші по службі, жартуючи кажуть, що Олександр “накришив окупантів більше, ніж крихт при різанні французького батона”.
Життя Кукурби обірвалося 26 липня на 27 році життя. Рівно 100-й бойовий виліт виконував воїн, коли він був вбитий окупантом. У воїна залишилися мама і брат.
Читайте також: Про долю військового льотчика, відомого винищувача МіГ-29 Степана Тарабалку з Коломийщини.
