Віднині не Юрко, а пан Юрій | Іздрику виповнилось 60 років
Секс-символ 2021 року, письменник, музикант, художник в загалом суперовий чолов'яга Юрко Іздрик нині святкує свій ювілей. Але от саме його рука не підіймається відправити на пенсію.
З цього приводу Інформатор просто перечитує Іздрикові вірші й вам радить.
ІНШИЙ
людина сама нічого не може
людині завжди потрібен інший
на кого можна себе помножити
для кого варто писати вірші
з ким можна разом долати відчай
чи радість ділити не ризикуючи
хто може в будь-яку мить засвідчити
що ти - реальний що ти - існуєш
людина ж бо в себе не надто вірить
все свідка для себе шукає якогось
нема людини - спіймає звіра
не зловить звіра - віднайде бога
не знайде бога - візьме люстерко
та навіть там себе не впізнає
бо в собі бачить обличчя смерті
й не розуміє, що смерті немає...
людина сама нічого не може -
ні народитись ні вмерти тихо
побудь же іншим мені мій боже
постій поблизу...
помовч...
подихай...
До теми: А щоб їм повилазило: чим корисні матюки в часі війни
МОЛИТВА
коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять
і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити
я одне лиш знаю і одне засвоїв
і прошу тебе тихо незграбно несміло:
говори зі мною
говори зі мною
і нехай твоє слово станеться тілом
СЕРПЕНЬ
сонце впирає по саме нікуди
сенси парують і висихають
ми перелиті цим літом і випиті
і переписані двічі навзаєм
передозовані переосмислені
знову готові цей світ називати
ми обростаєм листами як листям
і розцвітаєм цукровою ватою
сонце періщить по саме нікуди
вата стікає в’язким сиропом
мружаться очі зачинених вікон
люки задраєно і перископи
жовтий наш човен іде під шкіру
білі драже розчиняються в венах
літо не має жодної міри
серпень виходить на авансцену
і – монологи
і – реверанси
згашена рампа
темна куліса
серпень завжди випадає як шанс
раптом померти і вийти на біс
ВE LIKE BEE
ти стіна?
я в тобі пробиваю вікно
ти вікно?
я твої розбиваю шиби
ти кришталь а не скло?
а мені все одно –
будь хоч димом
хоч дивом
хоч птахом
хоч рибою
ти чужа? нічия?
це не привід для сліз
ти належиш мені хоч би з ким ти не спала
тільки я знаю стежку крізь темний твій ліс
лиш для мене твій погляд як сонячний спалах
ти належиш мені як людині ім’я
ти мене нарекла і врекла й записала
у скрижалях своїх
і нарéчений я наречéним твоїм
хоч би з ким ти не спала
в цім немає жалю ані кривди нема
я проріжу вікно й перепишу скрижалі
я не сам і ти також уже не сама
бо на мені твій мед
і в мені твоє жало
CYCLES
за тобою скучаю циклічно
це неначе припливи й відпливи
може бути що це психічне
чи кармічне – що теж можливо
то живу собі тихо-мирно
і про тебе ні сном ні духом
то накотить туга безмірна
і накриє туго і глухо
то накриє а то попустить
то попустить то знов накриє
то на місці моєму – пустка
то на місці пустки – живий я
ну і так воно все гойдає
нефігові такі качелі
чи триватиме так і далі..
чи мине це колись знічев'я..
а поки що – припливи й відпливи
на піску вимивають русла
і здається ще буде злива
і накриє
і не попустить
THANKS
ну хто мені ти? ну хто тобі я? –
два космоси зіткнуті поспіхом
але розповзається мов течія
на фейсі моєму посмішка
коли ти говориш чи навіть мовчиш чи
смієшся так сонячно й смачно
я роблюся ліпшим я роблюся вищим
й мене переповнює вдячність
і кожен твій рух і кожен твій жест
ресурси мої збагачують
я легше долаю черговий свій квест
і також за це тобі вдячний
нам нарізно велено бути проте
не все ще в цім світі втрачено
і вдячний тобі я іще і за те
що так почуваюся вдячно
До теми: Книга дня – Сергій Жадан “Життя Марії” | 5 віршів про любов та війну
Підтримайте нас
