Ті, кому випало нещастя жити в часи революцій та війни, можуть ледь себе втішити тим, що вони живуть в одному часі із Сергієм Жаданом. Культовий письменник, один з тих, хто не тільки живе літературою, але й живе з літератури. А зрештою, не тільки нею-єдиною. 8 років Сергій волонтерить для захисників, їздить з концертами прямо на лінію фронту і збирає біля себе справжніх людей.
Інформатор вітає Сергія Жадана із 48-річчям. У День прапора чим не чудова ідея, почитати на сон його круті вислови.
З початку повномасштабної війни у своїх соціальних мережах письменник розповідає про сьогоднішній Харків. Так, Жадан описав життя міста після одного з ранкових обстрілів росіянами.
“На ранок, перед четвертою, були два сильні прильоти. Віддалік над кварталами зависли чорні дими, контурно проступаючи в ранкових сутінках. Вдень місто тихе, ще вчора зауважив цю тишу – дзвінку, літню. Йдеш, і кроки відлунюють. В небі й далі купчаться хмари. Над містом майорять наші прапори”, – йдеться у дописі в Instagram.
До теми: А щоб їм повилазило: чим корисні матюки в часі війни
Він не покидає рідне місто і часто викладає відео, фото і описи з локацій обстрільного Харкова, перетворюючись на літописця харківського спротиву.
Але сьогодні ми хочемо поділитися з вами не цими його записами, а кращими цитатами.
Час працює на мене — він мене убиває.
Все, що у мене є, і все, чого не буває,
я встиг сховати собі до кишень.
Я зараз найкраща мішень…
я люблю цю країну
навіть без кокаїну,
небо це березневе,
без тебе, серце, без тебе.
кину все, що виніс,
перепродам свій бізнес,
вийду на берег Дунаю,
там і сконаю…
І ось мої слова, гнівні й відверті:
Життя відбувається за крок до смерті!
—Ну, ні, — каже Вася. — Я не згоден. Я своїх батьків люблю. —Ти їх коли востаннє бачив? — Яка різниця? — говорить Вася. — Мені їх не треба бачити, щоб любити.
Коли вона засинала йому на плечі,
сни приходили до неї із потойбіч.
І тому, що він міг торкатись її лише вночі,
він і любив ніч,
найбільше любив ніч.
Головне – тримай при собі свою віру,
свою любов і свою упертість.
Спаситель – він не зважає на шкіру,
він зважає на солідарність і чесність.
Коли вона повернулась, ближче вже до зими,
всі свої літні речі вимінявши на квиток,
в теплих її кишенях ховались портові дими,
а кров мала колір висушених
трояндових пелюсток…
Любов варта всього –
варта болю твого,
варта твоїх розлук,
варта відрази й мук,
псячого злого виття,
шаленства та милосердь.
Варта навіть життя.
Не кажучи вже про смерть.
Радість це те, що дається з боєм
Ні краплі смутку, ні краплі сумніву.
І я колись стану простим китобоєм,
і запишусь на норвезьку посудину.
Мова зникає, коли нею не говорять про любов.
Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо причин.
Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим.
Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє.
З ними краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є.
Ніхто не знає, як працює любов,
З яких рухів вона народжується, з яких розмов,
З якої виймається радості, з якої вини,
Але вона працює, спробуй її зупини.
Батьківщина – це там, де тебе розуміють, коли ти говориш вві сні.
Мова зникає, коли нею не говорять про любов.
Який зв’язок із господом при такому покритті?
Ти маєш жити там, де ти маєш жити, і не питай чому.
Можна втекти від мене, але від себе ти ж не втечеш,
Та й від мене, якщо відверто, не втечеш також.
Не треба рятувати світ, спробуй урятувати хоча б когось.
Чому вам усім так потрібно бути разом?
Чому ви всі помираєте від самоти?
Ось ти – можеш відповісти?
Живі люблять до смерті.
Потому люблять мерці.
Моєї любові стане на всіх,
навіть на тих, хто хотів мене вбити.
Піду, до речі, нагадаю їм, що їх чекає по смерті.
цієї ночі так хочеться жити,
що від цього можна просто померти.
йти на світло з цього простору нічного,
зимувати у старій світобудові.
Нам з тобою не лишилося нічого.
Крім любові, звісно.
Крім любові.
видно, що вірності в повітрі стільки ж, скільки і зрад,
а надії довкола стільки ж, скільки й зневіри.
Тиша лише посилює голоси.
Темрява лише окреслює світло.
Хай буде так, як було раніше.
Вона чекає, але не пише,
як і завжди восени.
Про те, з чого складається пристрасть, не знає ніхто.
…співають, не знаючи, що таке ноти,
люблять, не знаючи, що таке біль.
Найгірше позаду.
Найголовніше в кінці.
Світ обмежується тим, у що ти віриш.
Світло вигадали, аби закінчити ніч.
За війною найкраще спостерігати на відстані.
Світ створено так, щоби нам було що втрачати.
Добре було б вчасно піти й не шкодувати, йдучи.
Добре було б уміти.
Я не вмію.
Навчи.
До теми: Віднині не Юрко, а пан Юрій | Іздрику виповнилось 60 років
