Витончені компліменти віршами українських класиків

“Цілую з першого рядка, бо до останнього не втерплю – дуже скучив”, – вічні слова про кохання від українського поета Василя Симоненка. Хіба не приємно? Хіба серце не тріпоче? 

Інформатор зібрав разом уривки з найпрекрасніших віршів українських класиків про любов. Насолоджуйтесь далі.

“Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є й що потім буде,
то буде ніч. Моя ж любов — як день,
не знають ще чуття такого люди…”

Володимир Сосюра

“Не любити тебе – не можна.
Володіти тобою – жаль.
І хвилина діяння кожна
Випромінює нам печаль…”

Василь Стус

“людина сама нічого не може
людині завжди потрібен інший
на кого можна себе помножити
для кого варто писати вірші
з ким можна разом долати відчай
чи радість ділити не ризикуючи
хто може в будь-яку мить засвідчити
що ти – реальний що ти – існуєш…”

Юрій Іздрик

До теми: Віднині не Юрко, а пан Юрій | Іздрику виповнилось 60 років

“… Я готовий позбавити міста керування
і на портвейн перетворювати озерну воду,
лише б вона, згадуючи про моє існування,
писала мені листи про життя і погоду…”

Сергій Жадан

До теми: Радість це те, що дається з боєм | Сергію Жадану сьогодні виповнилось 48 років

“… Але ж ми з тобою…
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я…
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя…”

“Дотліває холод мій у ватрі,
Я один замріяний іду…
Ми тоді зустрілися в театрі,
На гальорці в третьому ряду.

І не вірю, що мені здалося,
Бо напевне знаю — так було:
То не скрипка кликала — волосся,
Що тобі спадало на чоло…”

Василь Симоненко

“… Я закоханий… Люблю!
Не признаюся нікому…
Навіть місяцю ясному,
Тільки, може… солов’ю…”

Олександр Олесь

Читайте також: А щоб їм повилазило: чим корисні матюки в часі війни

Христина Бойчук