Пів року. Це мало чи багато? Ще рік тому ми б сказали, що мало. Але пів року у війні відчуваються інакше. Наші діти встигли вирости й змужніти в цих подіях, а сьогодні вони знову зустрілися зі своїми друзями-однокласниками.
Інформатор відвідав свято першого дзвоника в одній із гімназій міста і ділиться фото.
Попереду – новий навчальний рік. І на обличчях маленьких школярів двоякі почуття: вони раді знову побачитися, та з іншого боку – навчання під час війни не може бути безхмарним. Схожі відчуття й у вчителів, які за кожної повітряної тривоги доведеться нести відповідальність за своїх учнів. Неоднозначні думки й у батьків: як то буде? чи правильно ми зробили, що відпустили дитину на очне навчання. У ліцею №5 в Коломиї сварилися і оглядали сховища
До теми:
Та все ж дуже важливо, що українці зуміли адаптуватися до нових умов і доводити, що життя триває, бо ми думаємо не тільки про проблеми нинішні, але й те, щоб в часі війни українські діти не розгубили свій інтелектуальний потенціал.
