Пан Роман у свій час піднімав бізнес і тішився кожній перемозі. Роки наполегливої праці не пішли намарне – зараз син продовжує сімейну справу. У Коломиї його фірмові магазини неабияк популярні серед коломиян. Проте сам Роман від гаміру міста віддалився, обравши спокійне розмірене життя якнайближче до гармонії й сил природи.
Інформатор випадково натрапив на ферму на окраїні села Воскресінці й зустрів там успішного коломийського бізнесмена.
Роман має все, про що мріяв замолоду. Тільки-от з роками цінності змінилися. Замість розкішного життя він обрав гармонію. І перший крок до неї – простота й фізична праця.
Замість гучних вечірок – співи пташок у проліску біля хати, замість ресторанів – власноруч виготовлені продукти, екологічно чисті, здорові.
У його господарці десятки кіз. Числа їм сам Роман не знає. Коли зустрів однодумця, який загорівся ідеєю екоферми, то просто подарував йому півтори десятка своїх кіз.
Навколо господарки Романа Стефанціва – поля, луки і ліси. Кози можуть годинами пастись навіть без нагляду. А як приходить час подою – самостійно вертають додому.
По господарству Роману допомагають часом місцеві мешканці. Але коли не випадає комусь прийти, то господар без проблем сам і подоїть, і догляне, й погодує. Бо така робота корисна і природня для людини – переконаний пан Роман.
У його коморі стосами стоять сири. Дозрівають. Ось м’який та ніжний рікота, далі класичний голландський, але вище всіх стоїть кількарічний пармезан. Дозріває він від 1,5 до 3 років.
Пан Роман дає нам спробувати. Ми люди міські, незвиклі до натуральної продукції, очікували, що сир із козячого молока матиме присмак. Але ж ні. Вишуканий, тонкий смак.
А щоб сир не мав жодних присмаків господар опанував спеціальну технологію, де треба добряче побачитися зі охолодженням та повторним нагріванням молока.
Свою продукцію він дарує знайомим, часом хтось через поради знайомих заїздить прикупити собі додому, а ще є підприємиця, яка займається реалізацією різноманітної професійно.
Самого ж пана Романа більше цікавить не прибуток, а цінність його праці. Він багато говорить про важливе, вище, істинне, а рутину намагається уникати.
Каже, коли зустріне однодумців, готових розвивати ідею екоферми, то з радістю візьме до спілки.
Наталка Сандецька
Максим Лебідь
