Місце страт і зміни влад: історія площі Відродження в Коломиї

Сьогодні тут пункт незламності, гул генератора і руїни радянської площі. Проте віками саме сюди збігалися коломияни на громадські збори, публічні страти й урочистості.

Інформатор пропонує разом дослідити неймовірну історію площі Відродження та дізнатися, хто тут мешкав у минулих віках.

Краєзнавець Степан Андріїшин у своїй книзі “Вулиці старовинної Коломиї” подає розлоге дослідження історії головної площі нашого міста.

Коломия за свою історію була багато разів знищена і спалена. Це стало основною причиною зміщення центральної частини на північ, де сьогодні розташоване середмістя.

До теми: Древні вали, будинки розпусти й гетто: історія вулиці Валова в Коломиї

Головна міська площа виникла у середині XVII століття, дотримуючись традиційних європейських зразків, вона своїми контурами формувала великий прямокутник.

Що важливо, раніше площа була значно більшою, адже охоплювала також сучасну площу Шевченка, де сьогодні розташований фонтан.

Уся ця територія тривалий час була в Коломиї головною площею Ринок. Сюди з’їжджалися возами селяни з ближніх сіл, купці та торговці.

У першій половині XVII століття саме тут –  посеред ринкового пляцу – збудували дерев’яну ратушу з вежею та низкою службових приміщень для потреб тодішнього магістрату. А на решті території відбувалися традиційні ярмарки.

Площа Відродження неодноразово використовувалася як місце страти. 

У серпні 1745 року саме біля дерев’яної ратуші четвертували тіло Олекси Довбуша. Зверніть увагу, не біля сучасної на просп. Грушевського, а саме посеред площі.

1878 року на ній був страчений останній опришок Юрій Драгирюк.

1945 року на території, що навпроти крамниці продуктового ринку, НКВС прилюдно повісив кількох громадян, а серед них повстанці сотні УПА “Спартана” – Івана Майданського з Печеніжина, іменем якого тепер названа одна з вулиць Коломиї і на честь якого відкрито пам’ятну дошку.

До теми: Знищені австрійські казарми, вілла й колони в’язнів: історія вулиці Чайковського в Коломиї

Згодом через площу пройшли майже всі найважливіші в місті події:

Улітку 1648 року на цій площі збиралися юрми польської шляхти, яка втікала з навколишніх містечок під захист коломийських мурів від загонів козацького полковника Височана.

1 жовтня 1772 року коломийський магістрат тут зустрічав австрійських урядовців, які після поділу Польщі перебирали владу в свої руки.

Навесні 1849 року на площі зустрічали командувача російської армії генерала фельдмаршала і І. Паскевича,  який на прохання австрійського монарха ішов придушувати повстання Кошута в Угорщині.

У 1865 році внаслідок великої пожежі згоріла ратуша з усім магістратським архівом та ще й більшістю навколишніх дерев’яних будинків.

До теми: Карлсберг, врятовані реліквії та перші німецькі колоністи Коломиї: досліджуємо Маріягільф

Після цієї пожежі в центрі будували вже тільки цегляні та кількаповерхові будинки. Більшість тих, що збереглися до наших днів на площі, були збудовані ще до 1880 року, що підтверджується фотодокументами.

Одним із перших із тогочасних будинків, що зводили для погорільців, був тимчасовий блок на самій площі Ринок – нині це пл. Шевченка, 18. Цей новий ряд будинків цілком змінив топографію колишньої площі Ринок, бо створив межу і поділив площу.

Читайте також: Історії вул. Чехова в Коломиї

1877 року на стику майдану та проспекту Грушевського постала нова ратуша.

А в 1880 року у самому центрі площі спорудили пам’ятник Ф. Карпінського – польському поетові, який народився в селі Голосків тепер Коломийського району. З того часу площа отримала назву Карпінського.

15 вересня 1914 року російські війська вступили в Коломию і знищили пам’ятник  і Карпінському, і Шевченку.

27 листопада 1929 року коломийські поляки встановили тут новий пам’ятник Ю. Пілсудському, назвавши при цьому іменем маршала Польщі всю площу.

До теми: Історія переіменувань: вул. Пушкіна й німецький Баґінсберґ

У 1940 році радянське керівництво замінили той пам’ятник на статую Сталіну, встановивши її не на звичайному місці в центрі зеленого майданчика, а перед входом до нього.

1941 року німці запрягли коломийських євреїв і ті шнурами стягнули Сталіна з постаменту.

1951 року на старому місті з’явився пам’ятник Леніну.

Тільки через 40 років розпалася імперія СРСР і у день храмового свята в Коломиї 19 серпня 1993 року на вільне місце головної міської площі зайшов у бронзі великий Кобзар.

Про люксові готелі, крамниці та заклади площі Відродження у минулому столітті читайте у наступних публікаціях Інформатора.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com 

Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237

Над публікацією працювали 

Наталка Сандецька

Максим Лебідь