Минає 52 роки з дня смерті польського письменника, перекладача, етноґрафа, популяризатора Гуцульщини Станіслава Вінценза, який народився у Слободі. Уже небайдужі жителі традиційно вшанували пам’ять письменника на місці, де стояла хата, в якій він народився.
Пише Інформатор з посиланням на Відділ культури і туризму Печеніжинської селищної ради.
Предки Вінценза походили з Франції, але пізніше проживали у Відні і Станіславі. Батько письменника, Фелікс Вінценз, народився та жив у Слободі-Рунґурській на Коломийщині, займався видобутком нафти, а мати, Зофія Пшибиловська, належала до старовинного польського роду, що переселився на Гуцульщину.
Станіслав Вінценз народився 30 листопада 1888 р. у Слободі-Рунґурській, дитячі та юнацькі роки провів у свого дідуся і бабусі — Станіслава й Отилії Пшибиловських, які прибули у Карпати із Поділля ще у 1864 р. Проживав у селі Бистрець Верховинського району. Початкову освіту здобув під керівництвом першого вчителя в Криворівні Л. Гарматія, а також своїх дідуся і бабусі.
Навчався в гімназіях у Коломиї та Стрию. У Львівському та Віденському університетах вивчав право, біологію, психологію, філософію, санскрит. Знав чотирнадцять мов, перекладав твори інших письменників. Улюблені – Гомер і Данте.
С. Вінценз брав участь у Першій світовій війні на боці Австро-Угорщини, а потім — Польщі. Згодом у 1922 р. демобілізувався і працював у Варшаві редактором журналу «Дорога».
У 1930 р. почав писати головний твір свого життя — чотиритомну епопею про Гуцульщину «На високій полонині». 1936 року він власним коштом біля батьківської хати у Слободі-Рунґурській встановив пам’ятник Іванові Франку, один із перших у світі. У
1939 р. енкавеесівці заарештували Вінценза в Слободі-Рунґурській. Завдяки допомозі українських письменників Івана Ле та Петра Панча його звільнили з тюрми, після чого він перебрався у свій маєток у Бистриці на присілку Скарби, а звідти 1940 р. таємно, разом з дружиною Іреною і дітьми Андрієм та Барбарою, завдяки допомозі бистрецького гуцула П. Білоголового, перейшов через кордон на Чорногірському хребті (Татарський перевал).
До кінця життя мешкав у Швейцарії, співпрацював із паризьким видавництвом «Культура». Чотири десятки років працював над тетралогією «На високій полонині».
Низький уклін Гомеру Карпат!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com
Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237
