90-літня зачічкана гуцулка з люлькою потрапила в кадр полтавського фотографа майже 100 років тому і стала символом. Ця світлина була відзначена премією «Гран-прі» на Міжнародній європейській фотовиставці в Парижі. Сам фотограф мав власне ательє в Коломиї. А нині світлина відомої Чукутихи прикрашає наріжжя будинку на проспекті Грушевського у нашому місті.
Інформатор і spadok.org.ua пропонує розповідь про цю неймовірну колоритну жінку.
Легендарне фото “Стара гуцулка з люлькою”, яке облетіло увесь світ, було зроблено у 1926 році. Автор світлини – Микола Іванович Сеньковський, фотограф-документаліст, родом з Полтавщини.
Героїнею його легендарного фото стала Марія Кречунєк на прізвисько “Чукутиха”, видатна гуцульська співачка, виконавиця традиційних пісень. На фотографії їй рівно 90 років.
До теми: Сторічні зимові фото Ворохти, Татарова і Верховини / Жаб’є
Сталося так, що в той час він жив і працював у Жаб’ю. Сеньковський сфотографував цю красиву літню гуцулку в святковому вбранні з люлькою й назвав свою етнографічну фотороботу «Стара Гуцулка» (Stara Huculka). Пізніше у тих чи інших виданнях фотографія публікувалася під різними назвами: “Стара гуцулка з люлькою”, “Чукутиха з люлькою”, “Столітня гуцулка”.
Хто ж така ця Чукутуха
Народилася Марія Кречунєк у 1836 році в селі Верхній Ясенів, неподалік Жаб’є (Верховина) в родині Василя Кречунєка та Євдохи Костюк.
10 листопада 1867 року вийшла заміж за Йосипа Полєка (1830—1917), якого всі кликали Чукут — замкнений у собі, відлюдькуватий, скритний. У їхній родині було п’ятеро дітей: Юрій (1852 р. н.), Євдоха (1867 р. н.), Іван (1870 р. н.), Миколай (1875—1910) і Олена (1881—1923).
Одружилася в 31 рік (по тим міркам досить пізно) й прожила з чоловіком до самої його смерті, Йосип помер в 50 років.
Читайте також: Карлсберг, врятовані реліквії та перші німецькі колоністи Коломиї: досліджуємо Маріягільф
Чукутиха з палицею
Як розповідають краєзнавці і старожили, гуцулка була розумна, зваблива, талановита. До неї йшли люди за порадою. Була надзчайною модницею, любила прикрашати себе різними декоративними оздобами і квітами. Але найбільший її талант – пісня.
Марія заробляла на життя, співаючи пісні на весіллях. Як пишуть, могла три дні співати на весіллі, ні разу не повторюючись. Досі серед верховинців побутує вислів: “А шо ти так си розспівала єк Чукутиха?”, “А шо ти так си вибралася єк Чукутиха?”.
Загалом, відомо три фото гуцулки Чукутихи, котрі ввійшли до унікальної етнографічної спадщини Миколи Сеньковського під загальною назвою «Гуцульські типи»: Чукутиха з люлькою, Чукутиха в перемітці та Чукутиха з палицею.
Дослідники під час численних українознавчих експедицій населеними пунктами Верховинщини, перевіряли усі відомі перекази про Чукутихи, щоб вийти на слід родини Марії Кречунєк. Знаходили сучасні сім’ї верховинців з місцевою назвою «Чукути» в Красноїллі і Головах, але ніхто із них не підтверджував належність до цієї талановитої гуцулки.
Карпатську модницю і співачку досліджували науковці
У роботах відомого дослідника Гуцульщини Михайла Ломацького, який тривалий час працював вчителем у Головах, а потім жив в еміграції у Німеччині та написав десятки цінних етнографічних книг, дослідники знайшли записи гуцульських співанок, які співали на весіллю дві гуцулки: «Чукутиха из Жєб’я та Пруниха из Оборотного».
На справжній слід Чукутихи, дослідник Іван Зеленчук випадково натрапив весною 2012 року, коли проводив українознавчу експедицію «Гуцульська родина Фоки Шумеєвого», підготовленої на основі згаданої книги Станіслава Вінценза «На високій полонині. Правда старовіку».
До теми: Унікальні давні світлини Прикарпаття: Косів, Городенка, Ворохта, Верховина
Чукутиха в перемітці
Спочатку дослідники довідались, що велика господарська садиба Фоки Шумеєвого знаходилась у селі Верхній Ясенів на присілках Печіще та Голиці. Для дослідження життя і діяльності гуцульського народного мудреця Фоки Шумеєвого важливим стало те, що на присілку Печіще проживав його спадкоємець, Микола Ватуйчак (1930 р.н.).
Пан Микола на запитання про Чукутиху порекомендував звернутися до старших за нього сусідів: Івана Максим’юка (1923 р. н.) і Дмитра Кумлика (1920 р. н.). Обидва старожили розповіли, що вони дітьми багато разів бачили стару Чукутиху, яка жила в їхньому селі: «Коли ми малими хлопцями просили Чукутиху: «Молодичко, ану заспівайте нам шош файне», то вона із радістю співала нам усєкі співанки, а коли ми спеціально казали: «Бабочко, ану заспівайте нам шош файне», то вона не хотіла нічого співати і сердилася на нас за таке звертання».
Читайте також: Як нині виглядають цісарські лазні на Чорному Потоці в Коломиї?
Але найбільш детально про Марію Кречунєк (Чукутиху) дослідники довідалися від пана Володимира Новаківського (1924 р. н.), який жив у селі Верхній Ясенів біля церкви. Саме він розповів, що Чукутиха дійсно жила в їхньому селі, у садибі Підгорєків (Паламаревих), а її нащадки зараз проживають в сусідніх селах – Рівня і Устеріки.
У селі Ясенів Горішній, в будинку № 47, залишилась жити наймолодша дочка Чукутихи – Олена Полєк.
Відомо, що онук Марії Кречунєк (Чукутихи) – Василь Никифорович Курилюк (1908-1957) жив і помер в Устеріках на присілку Зелена Єма. А його син Василь Курилюк, 1936 р. н., зараз проживає у Високопольському районі Херсонської області і є ще одним правнуком Чукутихи. Саме від пана Василя Курилюка дослідники по телефону довідались про інших нащадків Чукутихи.
Могила Чукутихи на старому кладовищі у Верхньому Ясенові
Прожила Марія Кречунєк (Чукутиха) майже 100 років і померла у 1936 році у віці 99 років. Похована на цвинтарі біля церкви, недалеко від місця, де вона жила, на старому кладовищі у Верхньому Ясенові.
Фотограф Чукутихи мав фотоательє в Коломиї
Сам фотограф Микола Сеньковський в роки Першої світової був військовим фотографом. У Жаб’ї він одружився з місцевою вчителькою Євгенією Поліщук. Пані Євгенія була родом з Тернопільщини, закінчила Коломийську учительську семінарію і організовувала у Верховині першу українську школу. У 1924 році у Косові, а пізніше в Коломиї Сеньковський відкриває фотомайстерню та магазин радіо- та фототехніки. Друкує поштівки із власними світлинами і продовжує фотографувати.
До теми: Тисячолітні поселення й підземні ріки: село Незвисько, яким ми його не знаємо
У 1930 році Микола Сеньковський бере участь у Першій виставці української фотографії у Львові. Там було представлено шість світлин фотографа: «Гуцулка», «Зимовий краєвид», «Весілля», «Гуцульська церква», «Школа», «Трембітають».
1931 року його фото «Стара гуцулка» було відзначене премією «Гран-прі» на Міжнародній європейській фотовиставці в Парижі.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com
Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237.
