Надвірнянська громада вклонилася в пошані перед відданістю вірного Захисника України Василя Юрійовича Зіника та провела його в останню дорогу.
Інформатор висловлює щирі співчуття усім рідним на близьким Героя.
Зіник Василь Юрійович народився 14 січня 1980 року в с. Пнів. Одружився та проживав у с. Лісна Тарновиця. Виховував прекрасних синів Віталія, Руслана, Тараса. Любив та поважав красиву дружину Іванну… Був зразковим сім’янином.
“Він хотів бути військовим, 02 березня 2022 року пішком пішов до Надвірнянського центру комплектування, щоб бути добровольцем…” – розповідає дружина Іванна.
У житті Василь був творчою людиною, любив музику, грав на декількох музичних інструментах. У вихідні дні спільно з творчим колективом дарував радість молодому подружжю.
“Сини із ним були наче не розлий вода. Все робили спільно… Він їх навчав усьому, що сам знав… Вся увага булана навколо його соколят – синочків. Такі близькі були…” – продовжує дружина Героя.
Та й з сестрами й братами зберігав надзвичайно ніжні відносили. Телефонував щоразу.
“Він повторював: “Іваночко, тільки не плач. Я вернуся, і зараз вернусь.” І не вернувся…” – додає дружина Іванна.
43-річний старший сержант Зіник Василь Юрійович, головний сержант управління мотопіхотного взводу, помер внаслідок отриманих травм під час ведення бойових дій з російським окупантом в Дніпропетровській області в клінічній лікарні ім. Мечникова 4 березня 2023 року.
Вічна пам‘ять та слава Герою!
