Коломия До сайту

Незабуті: життя славетного льотчика-винищувача з Коломиї Степана Тарабалки

У березні 2022 року Степан Тарабалка ще приїжджав в Івано-Франківськ, де живуть його дружина і син. Був лише одну ніч вдома. А тим часом легенди про Привида Києва вселяли у мільйони українців надію: вистоїмо, стримаємо. 

У річницю трагічної загибелі відомого льотчика з села Королівка біля Коломиї Інформатор разом з Командуванням Повітряних сил ЗСУ нагадають історію того, хто тримав нам небо.

Мама Степана сьогодні стала символом незламності цілої України. Після загибелі сина вона поринула у допомогу й зуміла об’єднати довкола себе десятки однодумців.

На частину коштів, які отримала від держави, купила авто для військових і заснувала реабілітаційний центр для військових та членів їхніх родин під назвою «Тепло крилатої душі» в приміщенні старої лікарні в Ценяві. Тут можна отримати допомогу реабілітолога, масажиста, психолога, поспілкуватися з капеланами.

До теми: Як наші захисники проходять реабілітацію в оздоровчому центрі Наталі Тарабалки

Про Степана Тарабалку його колеги-льотчики говорять із захватом і глибокою повагою.

“Він був не одним із перших, а — першим, хто йшов у бій!” — розповідають побратими про Героя України.

На його рахунку чимало бойових вильотів. У свої 29 майор рішуче винищував російських окупантів, що бомбардували мирні українські міста. Атакуючи ворога в повітрі, він зберігав життя людей на землі. На своєму МіГ-29 наближав перемогу, як міг…

13 березня 2022-го над Житомиром офіцер вступив у нерівний повітряний бій із силами противника, що переважали. Він не дав окупантам завдати удару по українському місту, чим врятував цілі житлові квартали від авіаційної атаки. У небі над Житомиром героїчний льотчик загинув, що стало справжнім потрясінням і для рідних, і для колег…

Степан Тарабалка народився 9 січня 1993 року у вже незалежній Україні. В його родині не було військових. Коли єдиний син ще підлітком впевнено заявив про бажання стати військовим льотчиком, батьки були переконані, що це просто юнацький максималізм. Хоча і розуміли, що проживання поряд із військовим аеродромом зіграло свою роль.

Мама хотіла, щоб син став військовим музикантом. Адже займався в музичній школі і професійно грав на трубі.

Навчався в Коломиї у гімназії, потім самостійно вступив до Прикарпатського військово-спортивного ліцею, а потім до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба. Гриз граніт авіаційної науки настільки завзято, що ні у кого не виникало сумнівів — стане асом!

“Саме за такими хлопцями — майбутнє авіації”, — впевнено заявив командир підрозділу, коли лейтенант прийшов на службу. В країні якраз розпочалась війна, тож про спокійну службу мови не йшло. Саме тоді молодий офіцер зрозумів, наскільки відповідальну й потрібну професію обрав

Степан приїхав із дружиною Оленою, з якою вони познайомились ще у Харкові, та маленьким синочком Ярославом.

“Це справді офіцер нового формату! Сучасний, креативний, активний! Він постійно цікавився авіацією, щось читав, вивчав. Про хороших офіцерів часто кажуть, що «здобув авторитет усього за кілька років». Так от, Степан здобув його за лічені дні! Коли командир казав, що за такими, як Степан — майбутнє, він не перебільшував ні на йоту!” – діляться колеги Степана.

Звання за званням, посада за посадою. Участь у навчаннях, льотні зміни, покращення навичок пілотування, бойові ротації… Здавалося б, лише 8 років тому отримав офіцерське звання, а вже такий колосальний досвід! На Степана давно рівнялись підлеглі та побратими, та й командир завжди був впевнений у тому, що в льотчика все під контролем.

“Степан так любив свою сім’ю… – розповідає льотчик, товариш загиблого Героя. – Пам’ятаю, як 24 лютого він ділився, що хвилюється за дружину, сина, хоче проводити із ними більше часу… Вона — зі сходу, він — із заходу, такі різні, але так кохали один одного. На жаль, гинуть дійсно найкращі… Не лише найкращі фахівці, а й найкращі друзі”.

Побратими Степана в пам’ять про друга продовжують робити найважливіше — якісно тримати і закривати українське небо — небо, яке так любив і яким жив офіцер Тарабалка.

Похований Степан 17 березня 2022 в рідному селі Королівка.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України від 19 березня 2022 року майору Тарабалці Степану Івановичу посмертно присвоєно звання «Герой України».

“Я колись молилась: Боже, допоможи мені виховувати так дитину, щоб я не нашкодила твоєму плану. Я ніколи не була до цієї ситуації готова”, – розповідає Наталя Тарабалка.

Військові кажуть, що нема більшої честі для льотчика, як загинути в бою при виконанні завдання. Степан
Тарабалка закрив українців від ворожих обстрілів і загинув як Герой. Згадуйте його щоразу, коли чуєте, як наші літаки розсікають небо своїм гулом. Вічна і світла пам’ять мужньому, самовідданому воїну! Слава Герою!

Читайте також й інші історії наших захисників:

Мирона Забарила

Володимира Островського

Миколи Мальцева

Романа Фурика

Миколи Бондаренка

Володимира Лободюка

Степана Тарабалки

Олександра Кукурби

в основі – стаття Марини Тепленко

упорядкувала Наталка Сандецька