Тут возили сіль. Тут мешкали поляки, які розбивали молдовські війська. Тут існувала німецька колонія, за часів якої вулиця активно розвивалася. Потім прийшли більшовики і встановили свої порядки. І аж у 90-х роках вулицю Радянську перейменували на вул. Симона Петлюри.
Інформатор продовжує блукати вулицями Коломиї та розповідати їхню історію за дослідженнями Степана Андріїшина.
Вулиця Симона Петлюри бере початок від вул. І. Франка поруч з будівлею колишнього міськвиконкому, пролягає повз площу Скорботи і, прямуючи в напрямку с. П’ядики, проходить через залізничний переїзд. Другим своїм краєм впирається в головну об’їзну автомобільну дорогу.
Первісна назва вулиці була, як подають джерела, Прасольний гостинець. Ця назва наводить на деякі роздуми про давню Коломию. По-перше, наше місто виникло на перехресті кількох торговельних шляхів. По-друге, Коломия з давніх пір була важливим центром солеварної торгівлі, і її солеторговельні шляхи вели в різні сторони: до Угорщини, Польщі, Німеччини, на Волощину й Дунай. Але зовсім окремим шляхом везли коломийську сіль, як колись казали, на Велику Україну. Цим окремим шляхом і був Прасольний гостинець, яким тодішні прасоли везли на возах свою сіль через П’ядики, Годи-Добровідку, Обертин в напрямку на Теребовлю і Тернопіль. Інший шлях пролягав з Прасольного гостинця через передмістя Косачів на Гвіздець, Городенку і далі на Поділля і Київ.
Прасольний гостинець міг виникнути ще тоді, коли саме місто лежало на надпрутській території. З тих причин треба розуміти, що на той час Прасольний гостинець не був вулицею. Це зовсім незабудована і невпорядкована дорога чи навіть гостинець. І лише з переходом Коломиї у 1620-х роках на теперішнє місце та з забудовою нового середмістя, десь тоді, в середині 1600-х, почали впорядковувати перші дороги, які пов’язували Коломию з навколишнім світом. Саме десь тоді Прасольний гостинець отримав офіційну назву – вул. Тарновських.
В польській історії збереглися повідомлення про родину Тарновських: Ян Тарновський (1488 – 1561) – гетьман військ коронних, розбив молдовського воєводу Петрила у 1531 р. під Обертином, а також відомі його на той час нащадки, які заслуговували на добру пам’ять.
Польська назва вулиці зберігалася доволі довго, і лише з приходом перших більшовиків вулиці надали нову назву – вул. Ворошилова – відомого радянського і партійного діяча. У зв’язку з постановою, яка вимагала заміни тих назв, носії яких ще були на той час живі, вулиці Ворошилова у 1957 р. надали нову назву – вул. Радянська, яку у 1990 р. Коломийська міська рада замінила на назву Симона Петлюри.
Особливо активний розвиток вул. Тарновських відбувся в австрійський період, коли в 1818 р. на її теренах виникла німецька колонія Баґінсберг. Коломийська землевласниця Маріанна Баґінська спровадила з Чехії до Коломиї 20 родин німецьких протестантів, віддавши їм у вічну оренду 200 морґів своєї землі з північного боку міста. Згодом вдячні колоністи назвали своє поселення Баґінсберг. Потрібно зауважити, що крім теперішньої вул. С. Петлюри колонія Баґінсберг займала територію на вул. Пушкіна, Б. Лепкого та частково Б. Хмельницького. Відтоді колоністи почали активно забудовуватися.
На вул. С. Петлюри найперше була збудована двокласова школа, “Німецький дім”, цвинтар, цегельно-кам’яний лютеранський храм, пасторський будинок та на кожній з вулиць – добротні житлові будівлі.
На період 2000-х років на вул. С. Петлюри збереглося чимало будівель, більшість з яких була побудована ще в австрійський період: під №9 – колишній військовий готель, який ще в 1920-х побудував залізничник з с. П’ядики Онуфрій Мельничук, батько знаменитого січового стрільця Степана Мельничука, під №11 – будівля колишнього польського гімнастичного товариства “Сокіл”; під №13 – центр 3Р-Інформ; під №24 – Товариство Червоного Хреста під №34 – дитяча художня школа ім. Я. Пстрака; навпроти школи – колишній єврейський цвинтар; під №66 – інфекційна лікарня, під №74 – кафе “Звенислава”; під №67 – будівля, в якій у 1930-х мешкало подружжя відомих акторів Біберовичів; поруч №125 – каплиця Пресвятої Діви Марії, під №141 – метеорологічна станція “Коломия”; під №143 – продуктова крамниця і кафе “Горизонт”.
До теми: З 1871 року і до сьогодні | Метеостанція у Коломиї. Погляд зсередини
Після проголошення Незалежної України на вул. С. Петлюри почав активно забудовуватися її північно-західний відрізок, що поблизу колишнього аропорту. На 2017 р. там уже виникло приблизно 20 поки що наполовину забудованих вулиць. Від вул. С. Петлюри є кілька бічних: вул. Антона Чехова, Романа Шипайла, Короля Данила, Богдана Хмельницького, П’ядицька, Богдана Лепкого, а також за залізничним переїздом: вул. Аеропортна, Івана Шарлая, отця Сарма-Соколовського та Анатолія Вахнянина, а також є декілька безіменних.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com
Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237
