Спогад такий ясний, ніби то вчора було. Старші сидять на лавах, дивляться на онуків, милуються. А діти і підлітки беруться за руки і великими та малими колами повз церковні кущі ведуть гаївки. Хлопці не водять веснянок, але стоять поряд і піджартовують. І весело, й дзвінко… Храмове подвір’я людне і родинне. Сьогодні застати це навіть у селах складно, що вже говорити про міста.
Інформатор вирішив зберегти хоча би в текстах гаївки, які водили наші журналісти.
Гаївки чи, як їх частіше називають в Україні, веснянки – це давня весняна пісня і поєднанні з рухами. Всі ми в дитячих садках співали й водили “Подоляночку” чи “Вербовую дощечку”.
Відомо, що стародавні гаївки, тобто рухливі ігри з піснями, передбачають виведення геометричних фігур. Це кола, зигзаги, спіралі, плетениці-меандри
Угаївках також відтворюється зростання певних рослин, наприклад, маку, дерева-груші. У «Жучка» грають, утворюючи місточок із рук гравців, по яких водять дитятко.
Поміж автетичних колядок відомих у регіонах, зустрічаються і локальні. Ті які водять у у окремих селах або ж групах сіл. Як і бдь-який фольклор вони можуть мати кілька варіантів.
Десь веснянки водять не тільки молодь і діти, але й старші. В одних селах хлопці беруть участь, а в інших – ні.
До прикладу, на Прикарпатті гаївки водили (подекуди ще й водять) неодружені парубки та маленькі хлопчаки. Тим часом по інший бік Дністра – в районі села Устечко це зустрічалося рідше. Навіть є такі слова у гаївці:
А ви хлопці встидайтеся
Ви гаївки не бавтеся
Ви до цього не зросли
Лиш до ціпа й до коси
А є ще веснянки у вигляді ігор-плетениць «Огірочки» і «Горошок», коли учасники за допомогою рук «заплітаються» в довгу вервечку. «Починаючи з кінця, хоровід в’ється «під руки» – заплітають «горошок», і так те «плетення» доходить аж до «голови» хороводу, а «кінець» знову починає витися, – описує варіант «Горошка» з Поділля Олекса Воропай. – І так «в’ють горошок», аж поки не обійдуть церкву навколо». Граючи в «Жучка» і «Воротаря», теж обходять довкола церкви. А поряд із церквою свого часу зазвичай були могилки.
Пропонуємо рідкісні гаївки зпокутського сла Шутроминці, що від Прикарпаття відділяє тільки гоноровий Дністер. Це жартівливі, чудернацькі, а проте двні, адже мають згадки про про панщину і Січове Стрілецтво.
***
На церкові жовта бляха
Полюбила дівка ляха
Ані ляха, ані пана
Вже панщина скасувана
***
В нашім селі на видочку
Стоїть церква на горбочку
Коло церкви, ніби квіти,
Ходять старші, ходять діти
Ходять старші і дівчата
Українські соколята
А ми сестри не бануймо
Гаївочку заспіваймо
Щоби було її чути
Па всі села, на всі люди
Щоби голос той звільнився
По Вкраїні оселився
По Вкраїні і по полю
Де лежать борці за волю
По травиці по шовковій
Де лежать Стрільці Січові
Ви, стрільчики, пісню чуйте,
В темнім гаю не ночуйте
Ми могили ваші знаєм
Квіточками їх вкриваєм
Квіточками і вінцями
І різними прапорцями.
***
Ой, до води брама, до води, до води
Котиться горошок в три ряди, в три ряди
На каменю стояла, стояла
Біле личко вмивала, вмивала
Личко моє біленьке, біленьке
Кому ж будеш миленьке, миленьке
Молодому дай, Боже, дай, Боже
А старому брунь, Боже, брунь, Боже
***
В понеділок ранесенько
Приходили дурнесенько
Приходили тай не влили
Ото дурні кавалєри
Позич мені, кумко, бочки
Най наквашу огірочки
Бом садила-поливала
Бом ся гостей сподівала
***
Питалася мати сина
Що куштує парусина
Тобі мати не питати
Що коштує треба дати
А за личка рум’яного
Треба дати червоного
А за личка, як папірці
Треба дати сороківці
***
Хотів мене ведмідь з’їсти я му знала відповісти
Ой, ведмеде, ведмедоньку
Не їж мене молодоньку
Волів бис ту бабу з’їсти
Що не годна з печі злізти
***
Ми кривого танцю йдемо
Ми йму кінця не знайдемо
Ой, чи вгору, чи вдолину
Ой чи в ружу, чи в калину
Дивіть гаївки, які записали у Коломиї ТУТ
На Косівщині гаївки водили так само: завдяки гнучким рухам вдавалось виплітати різноманітні фігури. А так, як хлопці у “завиваннях” участі не брали, вони долучалися до інших ігор. Наприклад, бавилися у “Паска”. Для хлопців це була розвага, а дівчата тікали від шкіряного ременя, бо могли добряче отримати по ногах.
А на Поливаний понеділок до церкви можна було йти у дощовику. Хлопці були настільки винахідливими, що приносили кілька відер води, якою обливали дівчат з голови до ніг. Найцікавіше, що ніхто й не думав повернутися додому, адже потім мама з татом не дозволили б йти до гурту. А ще у дівчат щоразу була “помста”. Біля церкви була криниця. Здогадайтеся, що було далі…
А от співанки у цих краях дещо інші.
***
Ой на горі – жито-жито, на долині – овес
На Великдень, як задзвонять, скажуть: “Христос Воскрес”.
На Великдень, як задзвонять- чути аж на гору
Збираймося, люди добрі, до Божого дому
Збираймося, люди добрі, слухаймо науки
Як Ісус Христос на хресті терпів за нас муки
Ісус Христос на Хресті мученьки приймає
Ми не годні відмолити, що нам Господь дає
Ми не годні відмолити, ані відпросити
А нам треба щонеділі, до церкви ходити
До церкви ходити, Богу ся молити
Щоби нам всім Бог дозволив веселенько жити
***
Розлилися води на два, на три броди
На першім бродочку зозуленька кує
На другій бродочку соловей співає
На третім бродочку сопілочка грає
Зозуленька кує – вона весну чує
Соловей співає – гай ся розливає
Сопілочка грає – на танець скликає
Але мене моя мама туди не пускає
***
Заспівайте, дівчаточка, котра голос має
Най ся в лісі ліщинонька листям розвиває
***
Огірочки-попіночки, завивайте ви ся
А молоді дівчаточка, забавляйте ви ся
Огірочки, як ізродять – будем продавати
А передня, як замилить – будем ся сміяти
Огірочки-попіночки, сію з вас розсаду
Котра була на переді, а тепер із заду.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com
Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237
