Історія Коломиї: вулиця Шевченка

Опубліковано 04.06.2023

У Коломиї є площа Шевченка і вулиця Шевченка. А ще пам’ятник Кобзарю, углибині площі Відродження, всупереч загальній традиції. Неважко заплутатись, еге ж?

Інформатор продовжує переповідати історії вулиць Коломиї і цього разу мова – про вулицю Шевченка, яку туристи помилково шукають біля пам’ятника Тарасу Григоровичу, а знаходять геть в іншому місці.

Рання весна 2023р.
Вулиця Тараса Шевченка в Коломиї простягається від вулиці Театральної до проспекту Грушевського.

Якщо ви зле орієнтуєтесь у назвах, то точно не помилитесь, коли почнете свій маршрут від славетного Національного музею Гуцульщини та Покуття (вул. Театральна), а далі – звивистою вуличкою повз Вічевий майдан, відділення ПриватБанку та поліцію вийдете до чудово збереженого собору Архистратига Михаїла, що височіє на проспекті Грушевського поряд міської ратуші.

Довжина вулиці Шевченка – трохи більше пів кілометра – 520 м.

Собор Архистратига Михаїла

Історію цієї вулиці описав у своїй книзі “Вулиці старовинної Коломиї” (2017р) краєзнавець і дослідник Степан Андріїшин.

“Через втрату архівних документів загубилися сліди давньої Коломиї, а тому дослідження про виникнення коломийських вулиць ми пов’язуємо з відомими фактами. Наприклад, зберіглося повідомлення про те, що 1751 р. неподалік теперішньої вул. Шевченка збудували українську церкву Благовіщення Пресвятої Діви. Отже, за логікою, біля церкви і цвинтаря мала б пролягати якась вулиця”, – йдеться у дослідженні Степана Андріїшина.

І нею, припускає краєзнавець, була вул. Шевченка.

Відтак на його думку, на місці Михайлівського собору УГКЦ колись височів домініканський римо-католицький монастир і одна з вулиць вела до його господарських будівель на Мнихівці (тепер це початок вул. Олекси Довбуша).

“Як читаємо в документах за 1616 р., ченці відкрили там шинки з пивом і медом, а також торги і заїзд, до якого вела дорога. Це дає підстави зробити висновок, що теперішня вул. Шевченка виникла або в першій половині XVII ст, або ж на зламі XVII- XVIIІ століть”, – стверджує Степан Андріїшин.

До теми: Вулиці та будинки давньої Коломиї: ТОП 16 мандрівок в часі

Історія перейменувань вулиці Шевченка не досліджена

Наразі загадкою залишається і час, коли ця вулиця стала називатися іменем Кобзаря. Первісно вона мала іншу назву, яку не вдалося встановити.

Імовірно, теперішня її назва з’явилася на мапі Коломиї приблизно у 1880-ті роки, у котрийсь з ювілейних Шевченківських років (1881р. чи 1884р.), принаймні маємо згадки про вул. Шевченка вже у 1885 року.

Зафіксовано назву цієї вулиці й 1896 року, коли Іван Франко, перебуваючи на вічі в Коломиї, пише в листі, що провідав Г. Герасимовича на вул. Т. Шевченка.

“Першим на західному розі вул. Шевченка тривалий час (до 1967 р.) стояв будинок, в якому містилася читальня ім. Шашкевича. За нею починалася бічна вул. Ю. Федьковича, але в 1980-ті, формуючи новий майдан поблизу автобусної зупинки, на місці знесених старих будинків, вихід на вул. Ю. Федьковича недоцільно перекрили”, – зауважує Степан Андріїшин.

У статті дослідження проспекту Грушевського Степан Андріїшин згадує про будівлю на розі вул. Т. Шевченка і вул. Грушевського.

“Ще від середини XIX ст і до 1970-х років стояв старий одноповерховий будинок, в якому у 1920-ті – 1930-ті рр. мали свої осідки читальня товариства «Просвіта» й інші українські громадські організації”

Будинок N°3 належав родині Василя Ніньовського – відомого культурно-громадського діяча закордонної України.

У колишньому будинку N°5 у 1920-ті містилися редакція українських часописів «Молода громада» (1922) та «Українська праця» (1922), а в 1930-і – редакція газети «Батьківщина» (1933), організація українців м. Коломиї. А також – кравецькі майстерні кооперативи «Розбудова», управління міщанської каси.

У будинку N°5a у 1930-і відчинила двері українська кооператива для пошиття і збуту взуття «Дерма». У 1960-ті цей будинок знесли, а в новому буд. N°5а працюють стоматологічні кабінети.

У будинку N°11, спорудженому на спецзамовлення на початку 1970-х, міститься міськрайонний відділ поліції.

У колишньому будинку №12 працювала редакція української газети «Народня Трибуна» (1934).

Будинок №21 виріс на кошти колишнього коломийського мільйонера-єврея Гідале Біттера, який заробляв на карпатському лісі.

У період німецької окупації в тому будинку квартирував начальник коломийського гестапо і його заступники, а в радянський період – директор Коломийської гардинної фабрики Й. Гус.

“Один з перших коломийських радянських корупціонерів”, – зауважує Степан Андріїшин.

Відтак у тих розкішних апартаментах мешкав перший секретар Коломийського міськкому комуністичної партії партії Віктор Буневич (1960-ті).

У одному з помешкань будинок N°29 тривалий час мешкав відомий франкознавець і дослідник Коломиї коломиєзнавець Іван Білинкевич (1905 – 1996), в іншому – актор Коломийського театру
Володимир Рогужинський (1911 – 2003).

У будинок N°32 жив відомий український лікар і громадський діяч Олександр Козакевич (1873 – 1952), сотник УГА, організатор УЛТ в Коломиї (1933), директор амбулаторії Українського гігієнічного товариства в Коломиї (1935).

У буд. N°36 в період ЗУНР видавали українські часописи «Січовий голос» (1918-1919 рр.) та «Громадський голос» (1919), діяла «Повітова Січ», в приміщенні якої відбувся з’їзд Січей (1919); відтак тут працювали школи музики і танців, в радянський період – приймав пацієнтів стаціонар шкірвендиспансеру.

Потім там була філія Коломийської центральної районної поліклініки. Після медичної реформи тут була амбулаторія сімейної медицини, яка переїхала на вулицю Січових Стрільців, 23. Зараз подальша доля цього приміщення вирішується місцевою владою.

Від вул. Шевченка починаються бічні вулиці: І. Мухи, О. Бахматюка, Подружжя Біберовичів, Пекарська і Довбуша вулиця межує з вічками майданом

До теми: Історія найкоротшої вулиці в Коломиї: вул. родини Біберовичів

Наше місто динамічно змінюється. І, можливо, скоро ці та інші будівлі змінять своє обличчя. Принаймні, тим, котрі розташовані на відрізку від перехрестя з проспектом Грушевського і до вул. І. Мухи дуже бракує господарського догляду.

А ось від Вічового майдану і до вул. Театральної будівлі, наче змагаються: котра більш чепурна.