1863 метрів історичної дороги, якою колись возили сіль: історія вул. Косачівської

Вікторія Ровенчук

1 рік ago

Мандруючи Коломиєю, можна дізнатися багато цікавого з історії, що вже давно забуто нашим поколінням. У найвіддаленіших вулицях містах мало хто побував, якщо там не мешкає, але дарма, адже історія Коломиї варта, щоб її знали та нею захоплювалися.

Надихайтесь та дізнавайтесь більше з Інформатором за дослідженням Степана Андріїшина.

Сьогодні розповімо Вам про вулицю Косачівську. Вона знаходиться поза залізничним переходом на передмісті косачів. Раніше мала зовсім іншу назву – вул. Леніна.

Вулиця належить до тих давних доріг, якими ще колись коломийські прасоли возили запрутську сіль на Велику Україну. Го-ловний їхній маршрут пролягав по тодішньому расольному гостинцю (нині – вул. С. Петлюри), і одразу ж за мостом, де тепер залізничний переїзд, повернувши направо, виїжджали невдовзі на головну дорогу, яка пролягала від Коломиї через Гвіздець, Городенку на Теребовлю.

Давня назва вулиці – Прасольницька або Зварницька, теперішня – Косачівська. Довжина – 1863 м.

В австрійський період на західному боці вулиці побудували військові казарми. Як подають джерела, це було шість однопо-верхових великих будинків розміром 9 на 77 метрів, покритих червоною черепицею, які стояли вздовж по периметру великого майдану, площею 6,82 га.

В австрійський період там стояв кінний підрозділ драгунів; в період ЗУНРу був табір військовополонених польських вояків з-під Львова; в польський період там також були кавалерійські кошари та військові склади. В період з 1939 р. в косачівських казармах розмістилися частково будьонівці, а також там була окружна школа службового собаківництва. У післявоєнний радянський період містився концтабір для німецьких та угорських військовополонених солдатів. У перший половині 1950-х той табір ліквідували 1 там тривалий час були військові склади.

Згодом уже в період Незалежної України на місці колишніх таборів збудували й освятили храм Вознесіння Христового УГКЦ. До слова, історію святині можете почитати також: Історія коломийських храмів | Церква Вознесіння Господнього