Дорогою з Коломиї у напрямку Івано-Франківська мало хто зважає на занехаяний меморіал праворуч від траси. Природа тут бере своє, а люди не сильно й втручаються. Це місце жахливого злочину проти людства.
Інформатор звертає увагу урядників Коломийської громади на негідне утримання меморіалу жертвам Голокосту.
Доріжки до меморіалу заросли, плитка на спорудах обвалилася, густі трави затягнули це місце так, що віднайти його від дороги непросто.
Сьогодні усіх, хто сповідує юдаїзм відзначають свято свято початку нового року – Рош га-Шана. Давайте згадаємо найтрагічнішу історію єврейства в Коломиї, міста, де юдеї до ІІ світової війни становили основну частину населення.
У Шепарівському лісі фашистські загарбники в 1941-42 рр. розстріляли понад десять тисяч євреїв. Оцінки деяких істориків стверджують про понад 30 тис жертв. Цей злочин проти людства названо Шепарівською трагедією.
Подаємо дослідження журналістів Петра Гаврилишина та Романа Чорненького.
Перше масове знищення євреїв розпочалось 12 жовтня 1941 р.
Восени 1941 року близько трьох тисяч осіб зігнали до в’язниці, розмістивши в камерах по 80-100 осіб, не даючи їжі й води три доби. Іронія долі полягала в тому, що цю тюрму разом з деякими іншими адміністративними будівлями побудував коломийський багатий єврей Рамлер у 1862 р., передавши у користування місту. Гестапівцям заганяти людей до тюрми допомагали німецькі військові жандарми та українська допоміжна поліція.
Потім їх, знесилених, під посиленою охороною повели вулицею Довбуша в напрямку до Шепарівського лісу. Молоді сильніші євреї несли дітей, підтримували матерів, жінок, людей похилого віку. Спроби втекти одразу припинялися пострілами. Вони ішли назустріч вічності.
Дорога вивела на галявину, яку охороняли автоматники. Рабин перед стратою встиг прочитати на івриті молитву «Шма Ісраель» («Слухай Ізраїль»):
«Слухай Ізраїль: Господь Бог наш, Господь один
Благословенне славне ім’я Його, царство Його на віки віків».
Під акомпанемент собачого гавкоту, крик і плач дітей була дана команда роздягнутися до білизни, викласти цінні і коштовні речі. Наступна команда була по 10 людей ставати на край ями і за наказом стрибати в неї. Більшість в’язнів були в такому душевному стані, що для них смерть уже була спасінням від пережитих страхітливих мук. По стрибаючих з двох сторін лунали автоматні черги. До ночі все було завершено. Ями з німецькою акуратністю засипали вапном і землею.
Як стало відомо пізніше, за день до акції в тюрмі відібрали 80 молодих і ще сильних євреїв. Їх відвезли до лісу і змусили викопати ями розміром 10 на 10 метрів, а після роботи там же розстріляли. Заглибини таких розмірів простежувалися справа від головного шосе на узліссі Шепарівського лісу ще в 1960-х рр.
15 листопада 1941 р. колону євреїв із 500 немічних та хворих людей погнали до Шепарівського лісу. Пізніше коломийчанка Марія Тимінська згадувала: «Одного разу йду із знайомою, а назустріч гуркочуть підводи, і з них доноситься не то гудіння, не то зойк – у-у-у і а-а-а. Приспішила ходу і бачу – лежать покотом у лахмітті і ворушаться ще живі й розпухлі від голоду і холоду діти, їх обличчя світло-фіолетового кольору, а в їх очах не можна було вже прочитати ні болю, ні нудьги, а тільки передсмертну байдужість. Вони вже нічого не просили, а тільки тупо дивились в одну точку. Вони вже були мертві до того, як попали до Шепарівського лісу. А запах від них вже був такий, що його ще й сьогодні пам’ятаю».
Вважається, що через Коломию за роки Голокосту пройшло близько 40-50 тисяч євреїв, про що свідчить пам’ятний знак на трасі Івано-Франківськ–Коломия–Чернівці неподалік с. Шепарівці. Його збудовано коштом ізраїльського «Товариства вихідців з Коломиї» у 1993 р. з нагоди 50-ї річниці Шепарівської трагедії.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com
Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237
