У П’ядиках вручили медалі рідним загиблих воїнів з громади

Опубліковано 29.09.2023

Сьогодні біля меморіальних стендів загиблих Героїв з П’ядицької громади відбувся захід, присвячений Дню захисників та захисниць України, який відзначатимуть 1 жовтня в день Покрови Пресвятої Богородиці.

Пише Інформатор.

До заходу долучилися військові, родичі воїнів, представники місцевої влади, отці, вчителі, школярі та небайдужі мешканці сіл П’ядицької громади. Рідним Героїв, які полягли з початку широкомасштабної війни росії проти України, вручили медалі Івано-Франківської обласної ради.

Посмертно медаллю “Лицар бойового чину” нагородили Білейчука Михайла, Гончарука Руслана, Бойко Мирослава, Луканюк Андрія, Рум’янцева Михайла, Романюка Ігора, Альберт Ярослава, Оліградського Наразія, Марційновського Ярослава.

Білейчук Михайло Михайлович (9.06.1983-07.03.2022)

Уродженець с. Велика Кам’янка. Солдат 109 батальйону 10-ої гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Учасник бойових дій з 2014 року. Загинув при виконанні бойового завдання внаслідок травми тіла внаслідок бойових дій від вибухів та осколків 7 березня 2022 року поблизу с. Слобода – Кухарська Київської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно. Похований на кладовищі с. Велика Камʼянка. У героя залишилися дружина, двоє дітей.

Гончарук Руслан Володимирович (24.04.1977 – 25.03.2022)
Житель с. Велика Камʼянка. Солдат 10-ої гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Активний учасник Революції Гідності. Загинув 25 березня 202 року внаслідок поранення від розриву авіабомби поблизу с. Кухарі Київської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно. Похований на кладовищі с. Велика Камʼянка. У героя залишилися дружина, пʼятеро дітей.

Бойко Мирослав Мирославович (11.06.1986 – 30.04.2022 pp.)
Житель с. Пʼядики. Молодший сержант 77 батальйону 102-ої окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Івано – Франківщини. Учасник бойових дій з 2014 року, після завершення контракту перебував у резерві. 1 березня 2022 року після повномасштабного вторгнення росії, призваний на службу. Загинув 30 квітня 2022 р. внаслідок ворожого артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Іванівка Донецької області. Похований на кладовищі с. Пʼядики. У героя залишилися дружина, троє дітей та батьки.

Луканюк Андрій Валерійович (8.12.1988 – 06.03.2023 pp.)
Уродженець села Годи – Добровідка. Командир аеромобільного батальйону 80-ої окремої десантно – штурмової бригади. Учасник бойових дій з 2014 року. Загинув 6 березня 2023 р. під час бойового завдання в населеному пункті Часів Яр Бахмутського району Донецької області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (27.06.2015 р.) – за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі; нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (01.08.2016 р.) – за
особисту мужність і високий професіоналізм, виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі; нагороджений Орденом Богдана Хмельницького II ступеня – за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обовʼязку. Похований на Центральному Цвинтарі м. Чернівці. У героя залишилися дружина, троє дітей та батьки.

Рум’янцев Михайло Михайлович (27.02.1989 – 15.10.2022 pp.)

Житель с. Пʼядики. Учасник бойових дій з 2014 року, після завершення контракту перебував у резерві. Після повномасштабного
вторгнення pociї, призваний на службу. Військовослужбовець в/ч А-3715, солдат, механік-водій 3 гірсько-штурмового відділення, 1 гірсько-штурмового взводу, 2 гірсько-штурмової роти 108 окремого гірсько – штурмового батальйону 10-ої гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Загинув 15 жовтня 2022 р. під час ведення бою в районі населеного пункту Спірне Донецької області. Похований на кладовищі с. Пʼядики. У героя залишилася мати.

Романюк Ігор Мирославович (03.10.1984 – 18.11.2022 pp.)

Житель с. Пʼядики. 7 липня 2022 року після повномасштабного вторгнення росії, призваний на службу. Стрілець-помічник
гранатометника мотопіхотного відділення взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону в/ч А4267, солдат 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Загинув 18 листопада 2022 р. внаслідок ворожого артилерійсько – мінометного обстрілу в районі населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області. Похований на кладовищі с. П’ядики. У героя залишилася мати.

Альберт Ярослав Дмитрович (01.09.1980 – 01.11.2022 pp._
Житель с. Турка. Старший солдат, навідник кулемета 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». З 2016 р. служив по контракту у 10-ій гірсько-штурмовій бригаді. Після завершення контракту перебував у резерві. 8 березня 2022 року після повномасштабного вторгнення росії, призваний на службу в 109 бригаду ОГШБ. Був учасником воєнних дій на Житомирщині, пізніше переведений на Донеччину. Позивний «Ярик». Героїчно загинув 1 листопада 2022 р. під час артилерійського обстрілу у Бахмутського району Донецької області. Похований на кладовищі с. Турка. У героя залишилися дружина, двоє дітей та батьки.

Оліградський Назарій Васильович (18.02.1988 – 07.02.2023 pp.)

Житель с. Пʼядики. 5 квітня 2022 року після повномасштабного вторгнення росії, призваний на службу до військової частини А4031, солдат стрілецької роти. Героїчно загинув 7 лютого 2023 р. при виконанні бойового завдання за призначенням під час воєнних дій на території України у місті Бахмут Донецької області. Похований на кладовищі с. Пʼядики. У героя залишилися батьки

Марціновський Ярослав Михайлович (30.09.1986 – 08.06.2023 pp.)
Житель с. Ценява. 24 серпня 2022 року після повномасштабного вторгнення росії, призваний на службу. Солдат, гранатометник штурмової роти військової частини А4640. Героїчно загинув 8 червня 2023 р. при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області. Похований на кладовищі с.
Ценява. У героя залишилися дружина, дочка та батьки.