Депутат з Коломиї Роман Дячук прокоментував скандальні аудіозаписи, які невідомі злили в мережу

Депутат Коломийської міської ради Роман Дячук дозволив собі недвозначні висловлювання щодо того, чи варто боротися за Донецьк і чи залишись на тимчасово окупованих територія проукраїнські громадяни. Розмову під час застілля, на яке депутатів зібрав міський голова, записав хтось із присутніх на диктофон і згодом злив записи у Фейсбук. 

Передісторію інциденту читайте у статті “Нащо нам воювати за Донецьк…?” – депутат Коломийської ради підтвердив, що залиті в мережу аудіозаписи правдиві | ВІДЕО

Головна редакторка сайту Інформатор розпитала, що ж мав на увазі Роман Дячук і чи справді вважає, що на Луганщині й Донеччині не залишилось тих, хто вболіває за Україну. Міський обранець розпочав із заяви, що його фрази вирвано з контексту.

— Розмова була про те, що на сьогоднішній день велика кількість людей патріотичних з Донеччини і Луганщини виїхали на українську територію і тут прижилися, в Коломиї в нас, в Полтаві в Києві, і не мають бажання повертатися, багато хитромудрих виїхало в Європу, скориставшись часом війни. Поїхали туди з дітьми і не мають бажання повертатися… І лишились на цих територіях тільки люди, які реально кричали “путін прийди!”, “расєя” . І от зараз ми звільняємо цю територію. Така була розмова. Ми звільняємо цю територію і отримаємо цю пустелю, де немає нічого проукраїнського. Я питаюсь: що нам робити, ну, що? Завести людей з Верховини, щоб це українство там просувати? Чи нам цих людей депортувати і станемо такими ізгоями у цілому світі, як справді ті нацисти, які людей своїх територій виселяють. Ну, от таке питання риторичне. Людина просто розкрила своє бачення.

Отака була розмова, і цю розмову записують висвітлюють і очорняють, ну, працюють на жаль псевдожурналісти. Секретар мені задає питання: чи Донецьк – це українське. Звичайно, що це б**** українське. Донецьк – це українські землі, і вони будуть українськими. Це ясно каждому дурневі, але люди, які там залишились, вони, на жаль, не є проукраїнськими про це йдеться.

— Пане Романе, але я не знаю, в якому інакшому контексті могло бути сказано, чи варто воювати за Донбас. Виглядає так, що Ви вважаєте, що не треба воювати за українську територію, яка була закріплена статтею конституції України?

— Слухай мене уважно: воювати за свою територію треба завжди, того що ми ведемо оборонну війну. Оборонна війна завжди виправдана. За Донбас воювати треба, як за всі території, і Крим у тому числі. Але воювати з розумом, з головою, з новою сучасною технікою. Не посилати просто мобілізованих людей на мінні поля, звідки вони приходять або й не приходять. Про це йдеться. Навіть мови нема про те, що давайте здамося в полон. Якщо ви так думаєте про мене, то ви глибоко помиляєтесь. Воювати треба так, щоб перемагати, треба іти в бій знаючи, що ти йдеш робити,  а не просто посилаючи людей…

— Пане Романа ви вважаєте себе патріотом України? 

—  Звичайно однозначно. Я не то, що себе вважаю, я є патріотом України з дня свого народження, того що я пройшов і моя родина прийшла усі ці перипетії тої національно-визвольної боротьби і родичі сиділи по тюрмах

— А скільки Вам років?

— Я 61 року народження. Як пам’ятаю, як мені було 7 і 10 років, мої родичі поверталися з Сибіру із заслання: вуйко, в якого псевдо було Грім, він загинув у 52-му році. Він був досить вправним воїном.

— Але попри це все попри таку історію вашої родини 10 років триває війна, але Ви не пішли на захист України. Чому?

— Слухай, ти задаєш питання: чому ви не пішли на захист України. Що означає не пішов на захист не пішов воювати?

— Так. На словах любити країну дуже легко… А ви сидите і за столом розказуйте хлопцям військовим, що не треба воювати за Донбас…

— Ні, я їм розказую, що не треба гинути бездумно. Про це йдеться. Бо ми знищимо всю державу, відвоюємо Донбас і не буде кому жити у цьому Донбасі і в цій країні. Я про це говорю. Воювати треба, але вдумно. А не йти на міні поля і добрі оборонні позиції…

— Друга група Ваших висловлювань стосувалася мешканців східних регіонів, і там наголошується на великій різниці між нами. Є, зокрема, є така фраза, що вони ніколи не були проукраїнськими. Чи маєте право Ви робити такі висновки? Чи, може, є у Вас якісь аналітичні дані, які підтверджують ці слова?

— Маю право я робити такі висновки, бо ті що залишилися там… Я ж тобі пояснив, ті, що були проукраїнські, вони перебралися на територію України. Ті, які кричали “путін прийди”, “расєя” і вбивали наших патріотів, прив’язували до слупа, били їх, закатовували, ті які розстріляли молодого хлопчика-футболіста, воротаря, який виступав за збірну України… ці люди не можуть бути проукраїнськими і ніколи не будуть такими. Вони ніколи не визнають те, що вони зробили. Ти хочеш мені сказати, що зараз в Донецьку чи Луганську живуть про українські люди? Вони там не живуть, тому що ті самі військові розказують, що ті їм кажуть “зачем ви прішли, із-за вас у нас еті проблєми”… Ви хочете мені доказати, що там проукраїнські, нещасні під окупацією. Там, на жаль, якраз люди, які хотіли цього, ждали і ждуть зараз.

— Я не доказую, але наразі даних про те, чи там живуть проросійські чи проукраїнські люди немає, і робити загальні висновки про те, що всі, хто залишився жити під окупацією, що вони очікували російської влади, ми не маємо права.

— Ти не маєш права як журналіст.

— А Ви як депутат маєте право ділити українських громадян на проукраїнських і проросійських?

— Як депутат, будучи головою районної ради, я був на Сході –  і в Красногорівці, і у Волновасі – я бачив тих людей, я з ними спілкувався, і я можу це робити, тому що я це говорю зі свого особистого бачення. Це мої особисті висновки. На жаль, проукраїнські люди виїхали з території окупованої, лишились ті хто з гіркіним із компанією впроваджували триколори на приміщеннях. Така дійсність. Якщо ви не хочете з цим погоджуватись, то це ваше право. Говорю те, що я вважаю за потрібне.

Далі Романа Дячука потягнуло на розмови про Чехова, Таганрог і щура у пастці.

Чи є у висловлюваннях міського обранця Коломиї ознаки сепаратизму – вирішуватиме СБУ. Що до цього, до слова, у Романа Дячука ніяких побоювань нема.

— Ясно, що не боюсь. Служба безпеки слухає все і знає мої настрої.

Наступного дня – після засідання сесії Коломийської міської ради 7 грудня, депутат Роман Дячук зауважив, що мав розмову з представниками СБУ.

Як буде розвиватися ситуація далі – слідкуєте за новинами Інформатора.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com 

Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237

Наталка Сандецька