Дивні, наче затерплі, свята настали в Україні. Радість відкладена на потім, наче все життя на паузі. Але ми вміємо чекати… Як мужньо чекають дружини свої коханих з війни, як матері в тривогах з надією щодня читають все нових молитов, як діти вчаться не нюняти за батьком… У в кожному з нас живе частинка такої дитини.
Тому-то нам конче варто вірити в Різдво. Воно вчить нас не втрачати надію, бути терплячим і сумлінним, лишатися людиною за будь-яких умов. Народження у звичайному хліву дитяти, якому належить відкупити людський гріх, протистояти владі, зазнати гонінь й публічного суду, зради близьких і врешті страти… Все це є дуже символічним для України.
Ми мріяли про волю, не маючи жодних підстав. Але ж здобули її. Нині українці протистоять великій навалі, ворогу, який не має що втрачати. У нас не було ні засобів, ні вмінь для такої війни. Але перемога завжди на стороні світла, тому-то Україну підтримує увесь цивілізований світ, тому-то наші захисники щодня роблять неймовірне. тому-то наш мир не за горами.
Хай у ці величні дні Різдва у ваших серцях відгукується луною надія, хай вона вас веде вперед і надихає на добрі справи. Хай зникне ворог і об’єднаються сім’ї в переможній сильній Україні.
Хай Господь обдаровує ваші родини здоров’ям і злагодою, добром, щирою радістю, яку не треба відкладати.
Христос народився!
