Роман Фурик залишається в пам’яті коломиян як добрий, справедливий та мужній чоловік. Підтверджує це й чимала кількість фактів з біографії Героя. У Романа було чому повчитися, й не дивно, що навіть на війні він мав позивний “Сенсей”, тобто “Учитель”. На жаль, рівно дев’ять років тому коломиянин загинув при виконанні біля Станиці Луганської від кулі снайпера.
У річницю загибелі Романа Фурика Інформатор згадає історію Героя, який віддав життя за свободу українського народу.
Народився Роман Фурик 20 лютого 1963 року в коломийській робітничій родині. Навчався в школі №1, тепер – Коломийський ліцей №1, на стінах якого встановлена таблиця його пам’яті. Займався спортом, музикою. Закінчив музичну студію по класу баяна.
У 1981 році Романа призвали на строкову службу. Після неї він працював на Коломийському заводі сільськогосподарських машин і заочно вчився на історичному факультеті Чернівецького університету.
Роман розпочав службу у Коломийському відділі міліції у 1985 році, в інспекції у справах неповнолітніх, в карному розшуку, а з 1993 перейшов в Управління по боротьбі з організованою злочинністю. За 20 років служби у правоохоронних органах — десятки особисто знешкоджених правопорушників, ножове поранення, яке дістав 2002 у сутичці з озброєним злочинцем. 2006-го вийшов на пенсію з посади оперуповноваженого коломийського відділу УБОЗ.
Ще з 1980-х захопився бойовими мистецтвами та філософією сходу, отримав інструкторську атестацію, здобув будо-паспорт у школі Хаберзетцера.
Був тренером з карате-до, мав своїх учнів, заняття проводив безплатно.
Учасник першого в Україні чемпіонату з бойових мистецтв, мав чорний пояс. Тренував хлопців і в міліції.
Захоплювався мотоциклами, після виходу на пенсію став членом коломийського мотоклубу «Карпати», суддею І категорії з мотоциклетного спорту, — судив міжнародні та всеукраїнські змагання, а також майстрував мініатюрні фігурки мотоциклів з усіма найдрібнішими деталями і дарував їх знайомим.
Брав активну участь у подіях Революції Гідності, під час протистоянь на барикадах київського Майдану дістав поранення в обличчя від вибуху світло-шумової гранати, — під лівим оком залишився шрам.
Відтак долучився до Коломийської самооборони, а згодом і очолив її.
З початком російської збройної агресії проти України і бойових дій на Донбасі пішов на фронт добровольцем.
Підполковник міліції, старший інспектор батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець», він був відряджений до 1-го батальйону оперативного призначення імені Кульчицького військової частини 3066 Північного ОТО НГУ, — заступник командира взводу.
Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, зокрема на 2-му блок-посту Слов’янська, в районі м. Дебальцеве. Наприкінці 2014 вирушив у третє відрядження до зони АТО, — під Луганськ.
9 січня 2015 близько 12:30, під час виконання бойового завдання з патрулювання території в районі пішохідного переходу через річку Сіверський Донець на околиці селища Станиця Луганська, по вулиці 5-та Лінія, підрозділ батальйону НГУ потрапив у засідку, влаштовану незаконним збройним формуванням.
Під час двогодинного бойового зіткнення атаку вдалося відбити, — на допомогу прийшли інші підрозділи НГУ та МВС і бронетехніка ЗСУ, — але в ході бою загинуло двоє та поранено 14 військовослужбовців.
Коли командира взводу поранили, Роман прийняв командування і не допустив паніки серед молодих «необстріляних» бійців, прикривав вогнем відхід побратимів.
У бою дістав смертельного поранення кулею снайпера, яка перебила сонну артерію, — помер під час евакуації. У тому ж бою загинув старший солдат резерву Роман Лагно.
13 січня провести в останню путь Героя прийшло понад тисяча коломиян, похований у Коломиї на Алеї Слави. Залишились батьки, молодший брат, дружина Уляна та двоє синів, Віталій і Максим.
Життя світлої людини так легко вмістити на одній сторінці, і так важко було б пройти його слідами.
У Коломиї проходять турніри пам’яті Романа Фурика з міні-футболу.
Світла пам’ять Герою!
Фото з мережі
