8 березня, на Вічевому майдані в Івано-Франківську зібралися рідні військовополонених та зниклих безвісти 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», аби нагадати суспільству, що їх чоловіки, сини, брати й татусі досі не повернулися додому.
На мирній акції побували наші колеги з Інформатор Івано-Франківськ.
Цього дня вони могли просувати ідею рівноправності, але окупант забрав у них найрідніших й тепер вони змушені нагадувати кожному з нас, що їх чоловіки досі у полоні. Сьогодні вони “дарують” квіти своїм коханим, братам, синам й татусям, а поруч з кожною квіткою висять шеврони бійців: Клименко, Яростюк, Маркевич і таких десятки.
Наразі не відомо, яка кількість “Едельвейсів” полонені чи безвісти зниклі, та щонайменше 500 родичів не залишають спроб дізнати хоч якусь інформаццію про своїх рідних. А ще жінки розповідають, що з липня минулого року звільнили тільки 1 бійця 10-ї ОГШБ.
Одна з організаторок мирної акції Бойчук Андріана розповіла нашим колегам, що її чоловік зараз в полоні. Зазначає, що і фізичний, і психологічний стан військовослужбовця поганий. Хоч якусь інформацію про своїх рідних вони можуть отримати тільки від звільнених полонених, а їх не так багато.
Біль, яка розриває із середини…На плакатах надписи: “17 місяців невідомості”, “16 місяців невідомості”, “21 місяць очікування”.
Ще одна з жінок на акції – мама 31-річного бійця “Едельвейсів”. У мирному житті він був художником. Учні художньої школи, у якій навчався її син, намалювали плакат присвячений військовому. Жінка нічого не знає про долю сина з листопада 2022 року.
“Чекаю кожну хвилину. Телефон задзвонить, я бачу незнайомий номер… Важко говорити. Такий період пройшов, але надія не вмирає”, – зі сльозами ділиться жінка.
Горе, яке неможливо оплакати, рідні бійців “десятки” сподіваються, що така акція приверне увагу суспільства, аби про наших “Едельвейсів” не забували ніколи.
