Історичні контрасти вулиці Василя Стуса у Коломиї

Опубліковано 16.03.2024

Вулиця Василя Стуса скромно заховалася у самісінькому центрі Коломиї. Вона розташувалася між двома коломийськими базарчика. Тож більшість людей, які навідуються сюди, виходять з вулички з повними торбами в руках. А проте, розглядаючи виставлений продавцями на тротуарі товар, рідко хто помічає на вул. Стуса давні австрійські кам’яниці та дещо новіші будівлі.

Інформатор пропонує поглянути на вулицю Василя Стуса у Коломиї без базарного поспіху та запрошує у невеличку мандрівку в минуле.

Розпочинається вулиця Василя Стуса прямо напроти храму священномученика Йосафата. Вона з’єднує дві коломийські гетьманські вулиці – вул. Гетьмана Івана Мазепи та вул. Гетьмана Петра Сагайдачного.

Перше, що кидається в око перехожим – численні вивіски на будівлях, а пройшовши трішки вглиб – величезна кількість товару, розкладеного вздовж вулиці.

Її довжина – 188 метрів.

У книзі Степана Андріїшина “Вулиці старовинної Коломиї” дізнаємося, що теперішня вул. Стуса належить до давніх коломийських вулиць, що могла виникнути в австрійський період, коли забудовували місто.

Андріїшин пише, що первісна назва – вул. Мойсея Мендельсона, єврейського науковця, філософа XVII ст., який переклав Біблію німецькою мовою та надрукував її єврейським алфавітом.

Ще один дослідник історії Коломиї Ілля Криворучко додає, що вулиця Стуса мала стару назву Мендельсона в міжвоєнний період, про що свідчить мапа Коломиї станом на 1939 рік. Вона починалася від вулиці Легіонів (зараз – Мазепи) і закінчувалася вулицею Kręta, якої зараз не існує і містилася на місці сучасних і радянських забудов. Бічними вулицями були Poprzeczna (не існує), Шкільна (вуличка від сучасного магазину “Світ книг” до Шухевича), Байзера (зараз – Сайгадачного) та Шклярська (зараз – П. Куліша).

Також в книзі Степана Андріїшина знаходимо, що вулиця Кравецька була паралельною до теперішньої вул. Василя Стуса (зі східної сторони), але на початку 1960-х потрапила під забудову великого кооперативного будинку і була забудована. Читайте більше у статті: Спалені та відбудовані: якими були перші вулиці Коломиї?

Молодий краєзнавець Ілля пише, що коломийська газета “Nasz Głos” за 30 липня 1926 року згадує вулицю в такому контексті:

“Вулиця Мендельсона, що веде повз Сільськогосподарський клуб і Ринок до Головної синагоги та ряду єврейських синагог, наша ратуша вечорами зовсім не освітлює. Це просто неприпустимо через інтенсивний рух транспорту там у вечірній час, адже вечірні молитви приваблюють сотні, а в суботу та єврейські свята навіть тисячі євреїв, яким потім доводиться повертатися цією вулицею в єгипетській темряві, а через вибоїни та кривий тротуар відбуваються серйозніші аварії, за що магістрат нестиме відповідальність. Ще більшою мірою це стосується навколишніх вулиць, відвідуваних увечері і навіть не мають тротуарів. Мешканці цих вулиць і провулків і все зацікавлене єврейське населення звертається через нас до чудової мерії з проханням усунути ці проблеми, поставивши кілька світильників у відповідних місцях”.

До слова, старий базар, який межує із вул. Стуса, стоїть на місці єврейської синагоги. Це була величезна споруда, одна з найбільших синагог міста. В часі німецької окупації тут сталося звірство Голокосту: прямо під час молитви на велике єврейське релігійне свято синагогу підпалили разом з вірянами. Згарища стояло ще довго після закінчення війни.

Радянська влада ж не дуже переймалася поганою енергетикою місць трагедії й згодом вглибині цього пляцу постали будинки, але більша частина наприкінці ХХ століття стала платно стоянкою. На межі століть тут вже виник базар.

Читайте більше у статті: Коломийський Шанхай і сто відголосків 90-х

Ілля Криворучко подає історію будинків цієї вулиці в міжвоєнний період:

“У календарі “Kołomyjanin” за 1925 рік є інформація про місцерозташування на вулиці (щоправда, без нумерації будинків) чоловічої кравецької майстерні Пінкаса Гаммеля та столярської майстерні Хаїма М. Гауера. Згідно зі списками коломийських євреїв, які пережили Голокост, мешкав на цій вулиці деякий Зоммерфрейнд.
За даними “Księga Adresowa Polski…” за 1928 рік, у будинку під номером 2 містилася кравецька майстерня Й. Бернгольца та крамниця з продажу борошна А. Шиклера. У цьому ж виданні за 1929 рік фігурує кравецька майстерня П. Гаммеля на вул. Мендельсона, але без нумерації.
У будинку під номером 7, за даними газети “Nowa Gazeta Kołomyjska” за 17 червня 1922 року, містилася майстерня Н. Ландамовни, яка робила ручну роботу з візерунками “за різними новітніми дизайнами за помірними цінами”.
За даними “Księga Adresowa Polski…” за 1929 рік, у будинку за адресою Мендельсона, 8 знаходилася столярська майстерня М. Гауера.
У телефонному довіднику за 1939 рік можна дізнатися, що в будинку за адресою Мендельсона, 9 містилася пивна крамниця Ісака Сененсіба.
У будівлі під номером 12, за даними вищенаведеного календаря, містилася столярська майстерня Ізраеля Габермана.
За даними “Księga Adresowa Polski…” за 1926/27 роки, за адресою Мендельсона, 21 розташовувалася крамниця з продажу кухонних виробів Й. Зюсскінда.
За адресою Мендельсона, 26, за даними “Kołomyjanin” 1925 року, містилася пекарня Соломона Левковича.
В адресній книзі польських промисловців за 1929 рік можна дізнатися про крамницю з продажу вапна Хаїма Казвана за адресою Мендельсона, 29.
У виданні “Księga Adresowa Polski…” за 1926/27 роки зазначається, що в будинку під номером 32 містилася майстерня залізних виробів М. Лаутманна.
У тому ж самому виданні за 1928 рік є інформація про місцерозташування шкіряної майстерні Д. Санделя за адресою Мендельсона, 36.”

У книзі “Вулиці старовинної Коломиї” йдеться, що у 1946 р. під час другого приходу більшовиків вулицю назвали імʼям Олексія Федорова, одного з організаторів партизанського руху на Україні. Але в 1957 р. на виконання урядової постанови про ще живих носіїв тодішніх назв, вкотре змінили її назву, надавши іншу – вул. Колгоспна. І лише 18 липня 1990 р. рішенням коломийської влади вулицю назвали імʼям Василя Стуса.

Сьогодні на вулиці Василя Стуса у Коломиї можна побачити справжні історичні контрасти. Тут і давні двоповерхові австрійські камʼяниці, і радянська пʼятиповерхівка, акуратні ковані балкончики або ж оббиті пластиком, пошарпані фасади будинків та красиво оздоблені каменем, будівлі зі старими деревʼяними або вже новими пластиковими вікнами. Це все можна поглянути лише здійнявши голову вверх.

В честь кого сьогодні названа вулиця

Василь Стус (1938 – 1985) – український поет-шістдесятник, дисидент, політвʼязень, поет світової слави. Відчув на собі повною мірою тягар неосталінської репресивної машини. Прожив 47 років, з них 14 – у неволі. А скільки встиг зробити! Сотні віршів, значна частина яких вилучена і безслідно зникла, переклади, статті, рецензії. Його гордий і нескорений дух ліг в основу творчості, його імʼя стало символом боротьби за національне відродження.