“Прошу, пані, картонку під ноги” | 10 хвилин з побуту коломийських базарів

Наталія Сандецька

8 місяців ago

Наше прекрасне молоде покоління не мало радості міряти джинси на морозі, стоячи одною ногою на картонці в калабані. В цей час продавчиня турботливо прикривала гузиці покупця фіранкою, а та у свою чергу пантрувала, аби заробітчани з корницьких поселень ромів не стягнули з сумки купони. Нині багато що змінилося.

Інформатор готовий розповісти, що саме.

Найперше зараз базар виглядає, мов покинуте кошеня, що виросло і безнадійно зістаріло. Продавці все ще підтримують звичний побут: щоранку розкладають товар на ланцюгах, виносять манекени, поправляють ціни. Дехто розжився на ролети і має менше клопоту. Загалом у центрі Коломиї два базари промислових товарі в один продовольчий ринок.

Базар “Прут” який називають ще синім або критим, кілька років тому переніс добрий стрес, коли місцева влада не бажала продовжити оренду на землю під торговими рядами. Колись тут був сквер, кілька лавочок і кубічні клумби. На жаль, фото цього скверу не збереглися. Якщо у вас в сімейних альбомах знайдуться такі фото, то будемо неймовірно вдячні, якщо надішлете нам на пошту kl.informator@gmail.com.

Синій ринок ще 20 років тому був не просто критим, але крутим. Тут можна було знайти не лише товари з Китаю чи напівкустарних цехів оптовиків Хмельницького базару, але й більш якісні турецькі товари. У спеку втриматися під пластикової стріхи було непросто, але люду не бракувало, не пройти.

Не пройти і нині, але не через попит, а з причини цих невпинних змагань, хто більше висунеться зі своїм товаром у ряд. Тепер двом покупцям поміж тих курток і трусів розминутися важко. Якщо цю статтю читають власники торгових точок на цьому базарі, то звертаюсь напряму: друзі, де елементарна повага до людей? Торгові ряди через ваші дії перетворилися на кротячі нори.

В яку ятку не кинь оком – одні бренди, а людей майже нема. Фірма, щоправда, підроблена, але здалеку не відрізниш.

Дивіться також: Коломийська Торговиця: мегамаркет просто неба

Коломийський шанхай і спалена синагога

А одразу за синім ринком стоїть старий базар, який у народі охрестили “шанхаєм”. Тут тим, хто Міленіум застав у свідомому віці, можна і понастольгувати за юністю. В 90-х ніхто особливо собі проблеми не робив через відсутність примірок: ставали на тоненьку штору й міряли. Була, щоправда, альтернатива – будівля біля ринкової брами на вул. Сагайдачного… Але кому в період перебудови було до цих умовностей?

Пам’ятаю свої перші “фірменні” джинси із велетенськими накладними кишенями з цього базару. Тато дав тільки небагато шансів щось собі обрати: проходимо два ряди і додому. Нє то нє. З шиферу яток дощ скрапував прямо на голову, ступати рядами треба було уважно, бо серед великих калабань тільки острівці дощок рятували від мокрих ніг.

Мені достатньо було побачити ті кишені й лейбу Lewis, аби вхопити обновку. Ноги від тої фірмИ були сині, як у наві з “Аватару”, але поки мода не змінилася протрималися.

А от базар конкуренції не витримує: ряди спорожніли, покупців нема. На цьому пляцу колись стояла найбільша синагога Коломиї, її у перші місяці німецької окупації підпалили загарбники, коли юдеї молилися в храмі на свято Рош га-Шана (єврейський Новий рік). Скільки людей загинули у вогні досі не встановлено.

Руїни знищеної синагоги так і стояли ще роками після закінчення ІІ світової війни. В радянські часи не дуже переймалися поганою енергетикою місць трагедії.

Згодом вглибині цього пляцу постали будинки, але більша частина наприкінці ХХ століття стала платно стоянкою. А в самому куточку її – на розі вул. Шухевича-Сагайдачного – стояв кіоск, де можна було купити піратські касети з популярними піснями, а ще жуйки “Turbo”, “Love is…”.

Спогади про коломийський базар читайте у статті Коломийський Шанхай і сто відголосків 90-х.

Продовжуємо збирати історію давню і нову. У наступній новині з історії Коломиї читайте про коломийські столітні галі. Пишіть, про що хотіли б почитати. Також будемо вдячні за будь-які фото з 90-х і 2000-х років Коломиї та околиць.