Загибель полковника Тараса Сенюка – перша втрата Коломийської громади в російсько-українській війні.
Сьогодні, 3 червня, на міському кладовищі Коломиї рідні та близькі зібралися на панахиду, аби помолитися за його повну відваги й самопожертви душу… Біля гранітного гробівця – першого на Алеї Слави – не бракувало квітів і лампадок, бракло лише слів.
Інформатор щиро співчуває рідним, близьких, побратимам і друзям Героя України. Всім, хто зігрівався його мужністю, добротою й щирим словом…
Опісля заупокійної служби капелан передав матері Наталії високі нагороди від Митрополита Київського та всієї України (ПЦУ): полковнику Тарасу Сенюку – медаль Архістратига Михаїла (посмертно) та Орден святої рівноапостольної княгині Ольги.
Детальніше про це читайте у статті “Матері Героя України, коломиянина Тараса Сенюка передали від митрополита Епіфанія орден та медаль”
З ІСТОРІЇ ЖИТТЯ…
Герой України, полковник Тарас Сенюк народився в Коломиї 22 червня 1880 року. Навчався у Коломийській ЗОШ №6. Його мати пригадувала, що хлопчина з дитинства мріяв стати військовим. В лави ЗСУ Тарас приєднався ще у 1997 році. Кадровий військовий, випускник-відмінник Одеського інституту сухопутних військ, по закінченню одразу ж пішов на службу в 95-ій окремій аеромобільній бригаді Високомобільних десантних військ ЗСУ.
У 2005 році у захисника народилася донька Єлизавета, яку він любив понад усе.
Військовослужбовець неодноразово брав учать у миротворчих операціях, зокрема в Іраку та Косові, звідки повертався з численними нагородами від Об’єднаного командування контингенту миротворчих сил. Вижив, вистояв, вцілів.
У перших рядах він був й коли потрібно було стати на захист рідної землі. З весни 2014 року брав участь в АТО, був командиром 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї бригади і брав участь у бойових діях на Сході України. Тарас Сенюк воював у складі добровольчого формування Національної гвардії України. Зокрема, вони зайняли гору Карачун поблизу Слов’янська та обстрілювали звідти сепаратистів.
Побратими завжди відгукувалися про Тараса з гордістю, називали його одним з найфаховіших військових, елітою Збройних сил України.
«Командир, який був завжди попереду, командир, поведінка якого була завжди прикладом для всього особового складу», – так про нього згадували підлеглі десантники.
Більше про життя та подвиги Героя України Тараса Сенюка можна почитати ТУТ.
Колона сил АТО, що рухалася з Ізюма до Слов’янська, зазнала атаки терористів. Підполковник Тарас Сенюк загинув в біля опорного пункту у Семенівці під час виконання бойового завдання зі знищення укріпленого опорного пункту терористів від кулі великого калібру, яка пробила бронежилет воїна. Сталось це рівно 10 років тому – 3 червня 2014 року.
6 червня із загиблим офіцером попрощалися в Житомирі, де він служив і мешкав із сім’єю. 7 червня Тараса Сенюка поховали у рідній Коломиї, його могила стала першою на започаткованій Алеї Слави.
6 червня 2014 року Тарасу Сенюку присвоїли військове звання полковника (посмертно). А згодом, 20 червня 2014 року, воїну присвоїли звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
В пам’ять про Тараса, його відвагу й порядність рідні в своєму домі облаштували місце, де зібрані портрети, військові подарунки, відзнаки, книги й публікації про Героя. Обабіч – два прапори з дня похорону.
Вічна пам’ять Герою України!
