Сьогодні її роботи зберігаються не лише в музеях, а й у приватних колекціях Європи та Америки. Скромна дівчинка з Великого Ключева Марія Ковальчук без жодної естетичної освіти, без підтримки батьків, гнана та принижена вітчимом винайшла власну технологію створення фігурок. І хоч талановиту народну майстриню помітили фахівці, та мати не дозволила вчитися. Так замість професійних майстерень талант Марії скнів у колгоспних ланках та на фермах.
Історію унікальної майстрині розповість Інформатор за матеріалами Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.
Марії Ковальчук (1934–1992рр) – народна майстриня із села Великий Ключів на Коломийщині, самодіяльна майстриня, авторка багатьох унікальних скульптурних композицій. А проте сьогодгні навіть фото її знайти складно.
У Домі Мулярових оповідають, що в юності Марія закохалася у хлопця, але він загинув. Так жінка все життя прожила сама і “ліпила власне весілля, яке не відбулося”.
Та почнімо одразу з важливого: сьогодні ви можете побачити роботи видатної майстрині Марії Ковальчук в Івано-Франківському Музеї Мистецтв Прикарпаття. Саме там зараз експонується виставка скульптурної пластики. Але коломиянам для знайомства з унікальною творчістю ключівської майстрині можна й до Франківська не їхати, адже найбільше її робіт зберігаються саме в Коломиї – у Національному музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.
Скульптурна композиція “Вертеп” Ковальчук Марія, Великий Ключів, 1982. Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського
Талант Марії Ковальчук мав небагато шансів розвинутись на повну потужність: ні умов, ні засобі, ні підтримки. Мати не приділяла уваги дочці, не цікавилася нею. Вітчим знущався, виганяв взимку в мороз з хати.Тільки рідний батько час від часу забирав до себе. То були найкращі часи, адже у тата Марійка могла багато малювати, ліпити.
Молоді роки Марії проходили в постійній роботі по господарству, пізніше в колгоспі: спочатку в ланці, згодом – коло корів.
На прожиття заробляла сама, чим тільки могла: ходила по людях і малювала квіти на їх хатах, тарілках, розмальовувала баньки та горнята до Водохреща, почала ліпити на продаж фігурки песиків, корівок, гусей тощо.
Марія Ковальчук була неперевершеним оповідачем казок, легенд, вправною і дотепною складальницею коломийок, пісень, віршів.
Досі не визначено назву її робіт у декоративно-прикладному мистецтві: чи то скульптурки, чи іграшки, чи статуетки. Проте найприйнятнішим варіантом узагальнюючої назви її творчої діяльності найбільш прийнятний термін – “фігурки”.
Майстриня ліпила глиняні фігури людей, відтворюючи за допомогою них побут і народні традиції гуцулів та покутян, здебільшого своїх односельців.
Її герої – звичайні селяни. Переважно це і весільні пари з Верховинщини, Великого Ключева, Мишина. Прості і ясні, ці твори зроблено з характерним для народної творчості духом свободи та ідеальним відчуттям єдиного цілого.
Вартує уваги й технологія мисткині, яку вона сама ж і віднайшла, аби її фігурки були серед нас ще не один десяток років. Марія Ковальчук добре розуміла, що виробляти фігурки традиційною для кераміки технологією для неї неможливо. Адже для затвердіння глини потрібно будувати гончарну піч, заготовлювати для випалу дрова, купувати поливу… Для бідної жінки – це було страшенною дорожнечею, тож вона сама почала експериментувати, вишукуючи різні способи для міцності своїх робіт.
Як наслідок її винахідництва ‒ з’явилася цікава технологія ліплення, що складалася з декількох послідовних етапів. Першим етапом було приготування глини до найподатливішої кондиції.
Для цього до білої глини (слудви) мисткиня додавала муку, суміш з газет, які перепарювала окропом, і казеїновий клей. Все це вимішувалося до однорідної маси, яка після всіх цих копітких зусиль набувала відповідних властивостей для подальшого ліплення. Другим етапом було виготовлення каркасу. Для нього годилися різної довжини тонкі дерев’яні прутики, що скріплювалися цвяшками і дротом. Третій етап полягав у обліпленні цього “кістяка” однорідною масою з глини, після чого готові фігурки висушувалися, ґрунтувалися білим клеєм, розмальовувалися гуашевими фарбами та лакувалися.
Кожен твір самобутньої художниці є оригінальним з огляду на те, що виконаний у єдиному екземплярі. Вражає ідеальне відчуття пропорцій колірної гами, розуміння якої, безумовно, було в мисткині вродженим.
Після перших спроб у ліпці у Марійки з’являлися нові думки та яскраві задуми. Так у 50-х роках у Яблунові відбулася колгоспна виставка народних виробів. Її скульптурки зацікавили представників з Києва, які саме в цей час вивчали стан народного мистецтва даного регіону.
Марії Ковальчук запропонували вчитися в Києві, але мама категорично заборонила, бо “хто буде працювати”.
Починаючи з 1980 року, технологія робіт Марії Ковальчук змінилася: напівплоскі зображення героїв замінили багатофігурні об’ємні композиції. Тематика робіт значно розширилася, техніка виконання вдосконалилася: тут більше об’ємних скульптурок, конкретних, побудованих на знаннях традицій рідного села, народних свят, одягу. Композиції багатофігурні, об’єднані однією завершеною темою.
У 1992 році мисткиня Марія Ковальчук померла, ставши легендою Покутського краю.
Її творча спадщина – це результат впливу містичного культу глиняної пластичної маси, яка була для неї єдино доступним способом гармонізації довкілля, єдиною реальною можливістю активно формувати й виявляти етнічні світоглядні уявлення земляків.
Найчисельнішою колекцією її творів володіє Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського. Це 70 екземплярів. Відвідувачі музею Писанкового розпису можуть побачити її дивовижні фігурки в його експозиційних залах. Зберігаються вони також у фондах Державного музею народного декоративного мистецтва (Київ) та в музеї народної архітектури і побуту України (Київ). Є вони і в колекції етнографічного музею народів світу в Петербурзі.
Чимало робіт – у приватних збірках поціновувачів творчості Марії Ковальчук, зокрема, серед українських емігрантів Канади, США, Німеччини, Польщі, Румунії.
Відомості про її мистецьку унікальність зафіксовано у Всесвітній Енциклопедії наївного мистецтва, виданій у 1986 році в Югославії, де серед 800 мистців із 48 країн світу занотовано й прізвище Марії Ковальчук.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, Viber та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com 
