Астрономічна станція, польський прикордонний пост та рятувальний пункт: історія обсерваторії на горі Піп Іван
Чи не найзагадковішим обʼєктом українських Карпат є астрономо-метерологічна обсерваторія на величній горі Піп Іван Чорногірський. Останні два десятки років покинутий обʼєкт притягує сотні туристів та любителів естетичних світлин. Днями Карпатський національний університет імені Василя Стефаника оголосив тендер на проведення робіт з реконструкції будівлі. Відтак, місце, яке славиться майже столітньою історією отримає нове життя.
Інформатор Коломия ділиться історією відомої всім нам обсерваторії на одній шести найвищих вершин України.
Цього річ, 28 липня, минуло 87 років з дня відкриття обсерваторії. Протягом двох років українські та польські будівники та архітектори змогли звести справжній шедевр на висоті понад 2000 метрів над рівнем моря. Вперше про створення такої установи заговорив польський інженер Леоні Бербецький у далекому 1935 році. Тоді разом з директором астрономічної обсерваторії Варшавського університету Міхалом Камінським, він вирішив організувати роботу цілої команди астрономів та зайнятись створенням відповідної для досліджень будівлі.
Спершу, місцем зведення обсерваторії була Варшава, але через стрімкий ріст та розвиток міста, там було дедалі складніше проводити астрологічні дослідження, які здійснюються в повній темряві. Роздумували також і над будівництвом на Говерлі, але вибір Ліона впав на гору Піп Іван Чорногірський (зараз територія Верховинського району). Перевагою вершини був менш похилий підйом та більша площина верхівки.
Згодом, директор обсерваторії у 1937 - 1939 роках Владислав Мідович ділився своїми думками щодо місця знаходження будівлі, звідки таки важко було вести астрономічні спостереження.
"Той, хто дорадив будівництво, не виглядав досить обізнаним з кліматом Східних Карпат", - розповідав у своїх мемуарах Владислав Мідович.
Проте, окрім астрономічних досліджень польські військовики мали намір проводити метеорологічні спостереження для потреб авіації та розташування у будівлі посту прикордонної служби.
Особливими вимогами для будівників приміщення було теплозбереження та фундаментальність. Все через суворий клімат високогірʼя та руйнівну силу вітрів, які «гуляють» Чорногорою. Зведення такої будівлі виглядало практично нереальним у тодішніх умовах. Але силами місцевих мешканців та працівників на вершині горі вдалось зібрати майже 1500 кубометрів каменю. Самі ж будівельні роботи розпочались у 1936 році. Наріжний камінь у фундамент будівлі заклали 5 вересня 1936 року.
"Більше двох разів за літній день ніхто не міг доставити будівельні матеріали. За одну доставку вантажу платили 12 злотих (за день можна було заробити 24 злотих), і це при тому, що 1 день роботи лісоруба коштував до 5 злотих, косаря – 2 злотих, гормадінниці і сапанниці – 1 злотий. Шкіра з куниці коштувала – 120 злотих, корова – 100–150 злотих, 100 кілограмів кукурудзи – 20 злотих, велика хустина – 20 злотих. Їздових, котрі везли цеглу чи цемент, ніхто не супроводжував, а тих гуцулів, які везли цінні товари (скло, провізію, ковдри, полотно), постійно супроводжували польські військові. Кількість людей, задіяних у будівництві, постійно змінювалася залежно від пори року та погоди", - розповідає кандидат історичних наук та старший науковий співробітник Карпатського НПП Ярослав Зеленчук.
Цікаво, що зараз у селі Красник, в урочищі Прочерть можна побачити відрізок бракованої дороги, яку проклали польські робітники, щоб швидше винести усі будівельні матеріали на Попіван.
Через два роки після початку робіт на Піп Іван "виросла" будівля у формі дзеркального відбитка латинської літер L. На той момент приміщення мало 5 поверхів, 43 кімнати, а товщина стін складала 1,5 метри. З південного боку обсерваторії розташувалася ротонда з астрографом. Крізь отвір у куполі проводили астрономічні спостереження. З кінця липня 1938 року астрономічний відділ Варшавського університету розпочав свою роботу в обсерваторії. Доступ до установи був можливий лише за наявності спеціальної перепустки, підписаної директором Національного Інституту Метеорології у Варшаві.
Першим керівником обсерваторії призначили польського географа, вихідця з Микуличина Владислава Мідовича. Тоді установа займала провідні місця за значущістю у Європі та навіть світі. Згодом на Попівані встановили астрограф, завдяки якому вдалось зробити кілька фотографій планетоїда (704) Інтерамня та комети Юрлов-Ахмаров-Гассель. Інші матеріали досліджень, на жаль, були втрачені.
А все тому, що обсерваторія функціонувала лише один рік. 1 вересня 1939 року почалась Друга світова Війна, а 17 вересня Радянський Союз вдерся на землі західної частини сучасної України. Вже 18 вересня працівники обсерваторії та польські прикордонники покинули місце роботи, а частину обладнання та документації знищили. В обсерваторії проживали група людей на чолі із завгоспом Юрою Чорним, а угорські військовослужбовці облаштували там прикордонну фортецю, яка проіснувала до 1944 року.
З кожним роком обсерваторія дедалі більше занепадала: з неї витягли все, що залишили поляки та навіть зняли мідну бляху з даху. За переказами місцевих, дзвіночки на всіх коровах та чани тутешніх гуцулів відлиті самі з цієї міді.
У 1963 році про будівлю знову згадали та вирішили реставрувати. Планувалось встановити ємності для мазуту, щоб забезпечувати потреби котельні. Там мала бути газогенераторна станція, водопровідна вежа, госпблок, вертолітний майданчик, навіть об'єкт для встановлення радіоантени. Тобто плани були дуже навіть грандіозні. Але у висновку нічого так і не побудували й будівля почала знову занепадати.
Наступного разу про реконструкцію приміщення згадали вже за незалежної України, в 1995 році. Тоді підготували проєктну документацію робіт, але результатів це також не принесло. Пізніше рішенням Верховинської районної ради та Івано-Франківської обласної ради об’єкт був переданий в управління Прикарпатському Національному Університету ім. В. Стефаника в Івано-Франківську. Після колаборації з Варшавським університетом, у 2012 році, нарешті зʼявляється фінансування та реконструкцію обсерваторії.
Ще одною історичною датою для обсерваторії стало 4 вересня 2012 року, адже саме тоді, ще з довоєнних часів, на вершину піднялись перші робітники для проведення реконструкції. Тоді вичистили сміття, яке накопичувалось протягом 70 років. Вже у липні 2013 року було укладено угоду щодо створення окремого рятувального поста на базі кількох приміщень обсерваторії. Повноцінно працювати рятувальна станція почала у 2017 році та дотепер продовжує свою роботу. Щоранку гірські рятувальники діляться світлинами з вершини та погодними умовами.
Днями Карпатський університет імені Василя Стефанюка оголосив тендер на проведення реконструкції обсерваторії. Приблизна вартість робіт, які планують виконати - 42 мільйони гривень. З оголошеного тендеру відомо, що планується капітальний ремонт та реставрація будівлі.
Читайте також: На горі Піп Іван планують відреставрувати покинуту обсерваторію за 42 млн грн
Кінцевий строк подання тендерних пропозицій 25 вересня 2025 року. Тож існує ймовірність, що на горі Піп Іван Чорногірський таки відновлять обсерваторію з майже столітньою історією.
Головне зображення: Ольга Микитин
Читайте нас у Facebook
