Без вулиць, але зі столітніми легендами: історії високогірного села Вороненка
Неподалік Говерли та Петросу заховалось село, яке десятиліттями живе без офіційних вулиць і кілька разів за свою історію змінювало свою назву. Саме тут перетинаються гуцульські та мадярські традиції, а при розмові з місцевим мешканцем можна почути многолітні історії про німецьку та радянську окупації.
Інформатор Коломия розповість історію села.
Історія поселення тісно повʼязана з початком будівництва церкви Різдва Богородиці у 1600 році. Через 5 років зведення святині завершили, згодом її передали до складу Ворохти. Храм існує і по сьогодні.
У 1890-х роках розпочали будівництво залізниці, яка сполучала Делятин та Вороненку. Власне, залізничне сполучення стало свого роду каталізатором туристичного "буму". Зараз головним сполучення Вороненки з іншими селами та містами є залізниця.
Після розпаду Австро-Угорської імперії на початку ХХ століття село стало польсько-чехословацьким прикордонним пунктом, де розміщувались казарми. За свою історію Вороненка, як і Яблуниця кілька разів було "кордоном" між двома державами, а зараз розташоване на перетині Івано-Франківської та Закарпатської областей.
"В 1945 році нас 5 разів на зимі виганяли з хати. Біда була велика. Мою сестру 12-річну смертельно ранило у війну. Я як малим прийшов у свою хату, а там німці занесли таку ляду до хати. І було таке, що в одній половині хати спали мадяри, а на другій половині німці сіна настелили і так спали на підлозі", – розповідає Іван Берланюк.
Серед місцевих мешканців і туристів здавна точились баталії щодо назви села. Хтось каже ВороненкО, а інші - ВороненкА. У червні цього року суперечки нарешті вирішились, адже Верховна Рада ухвалила рішення про повернення історичної назви селу ВороненкА, яка була ще до радянської окупації в 1939 році. З 15 червня 2025 року рішення уряду набуло чинності. Тож наразі єдина правильна назва - Вороненка.
Читайте також: Двом селам на Коломийщині повернули історичні назви
Наразі у Вороненці діє церква Серця Христового. Будівництво храму розпочали у квітні 2000 року. Цікаво, що на все село немає жодної офіційно встановленої вулиці. Попри це Вороненка доволі курортна місцина, адже саме звідси розпочинаються туристичні маршрути на гору Кукул, Під Берди та туристичний притулок "Козьмещик".
Поселення знаходиться на висоті 850 - 900 метрів над рівнем моря. Гуляючи селом, можна насолоджуватись гірськими краєвидами на Петрос, Говерлу, Хомʼяк та ближні вершини.
Читайте також: Крокуси, сніг та краса високогір'я: фоторепортаж з Карпат
Ще однією цікавинкою села є його інтернаціональність, адже тут мешкають і гуцули, і мадяри, створюючи особливу мозаїку культур і традицій. Попри всі виклики історії, село залишилось самобутньою і змогла зберегти свій дух. Сьогодні воно відроджує історичну назву, приваблює туристів і водночас продовжує жити звичним ритмом прикарпатського села.
Читайте нас у Facebook
