"Це відчуття ніби продовжує життя": дружина військового з Болехова створила дивовижний квітучий оазис
Жителька Болехова Оксана Півень уже майже десять років плекає унікальний сад, який зараз став для неї головною розрадою в очікуванні чоловіка-військового.
Розповідає Інформатор Коломия, посилаючись на Інформатор Калуш.
Обійстя Оксани Півень нагадує живу картину, де кольори змінюються з кожним новим сезоном. Сама господиня називає свій квітник справжнім джерелом енергії. Зараз вона опікується ним самотужки, адже її чоловік, який раніше завжди брав на себе чимало турбок біля дому та допомагав порадами, тепер захищає Україну в лавах ЗСУ. Жінка ділиться, що саме праця на землі рятує її від гнітючих думок, допомагає бодай на якийсь час забути про постійне гортання новин та дає сили вірити у краще.
"Квіткова" історія розпочалася близько десятиліття тому, якраз коли пара тільки закладала фундамент майбутнього родинного гніздечка. Оксана згадує ті часи з посмішкою: огорожі навколо ділянки ще не було й близько, а вона вже заповзято висаджувала перші кущі.
Чоловік тоді добродушно піджартовував, мовляв, спочатку варто бодай звести паркан, а вже потім думати про квіти. Але прикарпатка була непохитною, адже найбільше вона обожнює вирощувати кожну рослину з маленького насіння чи крихітного пагона, трепетно спостерігаючи за її розвитком.
Нині її подвір'я розквітає з найпершими весняними відлигами. Спочатку око тішить декоративна верба, яка пускає ніжні рожеві котики. Згодом естафету перехоплюють форзиція, бузок, екзотичні гібіскуси, величні аліуми та витончені півонії. Контрастного зеленого тла цьому буйству барв додають соковиті вейгели, багряник, рододендрони й розлогі кущі барбарису. Такий ретельний підбір рослин забезпечує постійну зміну пейзажу, а завершують цей щорічний марафон пишні осінні хризантеми.
Для жінки це вже давно не звичайне хобі, а щось значно більше. Щоранку вона найперше обходить свій квітник, аби побачити, які бутони встигли розпуститися за ніч. Попри колосальну втому від щоденної фізичної праці, результат приносить Оксані неймовірне задоволення та повертає жагу до життя.
"Усе потребує великої праці та постійного догляду. Звісно, часом сильно втомлюєшся, але коли нарешті бачиш омріяний результат, це відчуття ніби продовжує життя — особливо коли все розвивається саме так, як ти плануєш, і як ти з самого початку бачиш цю рослину", — зазначає болехівчанка.
Читайте нас у Facebook
