Цитадель гуцульського духу: історія села Волова
На висоті понад 800 метрів над рівнем моря, де повітря кришталево чисте, а небо здається на відстані витягнутої руки, розкинулося село Волова.
Інформатор Коломия ділиться історією села.
Зараз Волова — мальовниче село, яке є частиною Криворівнянського старостинського округу, що на Верховинщині. Поселення лежиться на схилах хребта Кострича та у підніжжі Покутсько-Буковинських Карпат, неподалік від гори Ротило.
Характерною особливістю Волови є "розсипний" гуцульський тип розселення. Хати розкидані на значній відстані одна від одної по присілках (цуриках), що обумовлено рельєфом та веденням полонинського господарства. Саме така віддаленість дозволяла місцевим жителям зберігати певну автономність навіть у найскладніші історичні часи.
Походження назви
Етимологія назви "Волова" викликає дискусії серед краєзнавців, проте більшість схиляється до господарського походження. Найбільш логічною версією є походження від слова "віл". У минулому воли були основною тягловою силою в горах — ними трелювали ліс та перевозили сіль. Місцевість сучасної Волової була багата на пасовища, де випасали саме цих тварин.
Дослідник Петро Сіреджук у працях з історії заселення Гуцульщини вказує, що назви багатьох поселень регіону виникали від назв урочищ чи видів господарської діяльності. Існує також народна версія, згідно з якою назва походить від прізвища першопоселенця Воловчука, проте документальних підтверджень цій гіпотезі небагато.
Заснування і перші письмові згадки
Волова, як і багато навколишніх сіл, тривалий час вважалася частиною "Великого Жаб’є" (нині Верховина).Зокрема, місцеві джерела вказують, що у 2017 році село відзначало свою 168-му річницю, що відносить дату заснування до 1849 року. Перші документальні згадки про освоєння цих земель датуються серединою XVIII століття (близько 1730–1750-х років), коли внаслідок посилення феодального гніту на рівнинах Галичини селяни масово втікали в гори.
У австрійських та польських кадастрових картах територія Волови вже фігурує як освоєна зона з наявними господарськими спорудами та пасовищами. Вона була невід’ємною частиною Криворівнянського ключа.
У XIX столітті, перебуваючи у складі Австро-Угорщини, Волова розвивалася переважно як лісозаготівельний та тваринницький центр. Після розпаду Австро-Угорщини та короткого періоду ЗУНР (у якому брали участь і місцеві гуцули), село опинилося під владою Польщі (1919–1939). У цей період Волова входила до складу Косівського повіту.
Згодом для Волови світова війна стала часом жорстокого протистояння. Через своє стратегічне розташування у високих горах, село стало надійним тилом для підрозділів Української Повстанської Армії.
Зараз село є осередком туристизму на Верховинщині. З Волови розпочинаються маршрути на вершини Ротило, Мунчелик, Клині та Кітилувка. Село входить до складу Верховинської громади та налічує трохи більше сотні мешканців.
Однвічною проблемою поселення залишаються інфраструктурні питання. Проте саме віддаленість дозволила зберегти первозданну природу та гуцульські традиції як от літування на полонинах.
Однак чи не найбільшою проблемою села є постійні вирубки дерев. За останні роки "лисі" плями на схилах поблизу Волови стають дедалі помітнішими. Відсутність лісового масиву, який десятиліттями слугував природним бар’єром, провокує швидке танення снігів та непередбачувані паводки, що розмивають і без того складні ґрунтові дороги, фактично відрізаючи присілки від цивілізації.
Більше про вирубки дерев на Верховинщині та інших частинах Карпат читайте ТУТ.
Слідкуйте за нами в Instagram
.jpg){kind=link}