Зараз село Яблуниця є "воротами" до Буковелю з нескінченними готелями та неймовірними панорами на Чорногору. Проте за фасадом сучасного курорту ховається багатовікова історія одного з найвищих населених пунктів України. Тут, на висоті майже кілометра над рівнем моря, зупинялися монголо-татари, ховали свої скарби опришки та будували бункери угорські війська.
Інформатор Коломия розповість історію села.
Офіційний відлік історії села ведеться з XVII століття (орієнтовно з 1643 року). Щодо походження назви існує дві версії, і місцеві жителі досі сперечаються, яка з них правдивіша. Романтики вірять у легенду, що колись місцевий пан, проїжджаючи взимку через перевал, побачив диво: посеред снігів цвіла і плодоносила дика яблуня.
Історики ж схиляються до прозаїчнішої версії: назва пішла від стрімкої гірської річки Яблунька, що протікає через село. Спочатку поселення було лише скупченням розкиданих по горах хуторів (грунів) — Слобода, Довгий Грунь, Яблунів, які згодом злилися в одне село.
Справжнє серце Яблуниці б’ється на висоті 931 метр. Мова про Яблуницький перевал, де віками вирувало життя між Галичиною та Закарпаттям. Колись цей шлях називали "Татарським", і назва ця омита кров'ю. Адже, саме тут у далекому 1241 році 40-тисячна орда хана Батия з боєм проривала собі "вікно в Європу". Згодом дзвін мечів змінився скрипом возів: перевал став легендарним "соляним шляхом", яким гуцули везли дорогоцінну сіль із Делятина, а додому поверталися з повними бочками закарпатського вина та соковитими фруктами.

Густі ліси навколо Яблуниці були ідеальним місцем для партизанської війни. У XVIII столітті тут активно діяли опришки. Легенди свідчать, що сам Олекса Довбуш часто бував у цих краях, контролюючи перевал та збираючи "мито" з багатих купців. Подейкують, що в урочищах навколо села й досі заховані опришківські скарби, які "відкриваються" лише на великі свята.
Яблуниця була епіцентром запеклих боїв під час обох світових війн. Але найбільший слід залишила Друга світова. Угорські війська, намагаючись стримати наступ радянської армії, збудували тут частину потужної оборонної системи — "Лінію Арпада". У лісах Яблуниці досі можна знайти залишки бетонних бункерів, дотів та окопів. Це була неприступна фортеця в горах, яку врешті-решт обійшли, а не взяли штурмом. Сьогодні ці похмурі бетонні споруди приваблюють любителів військової історії.

Туристичний потенціал Яблуниці почали розвивати ще за радянських часів, але справжній бум стався в останні 20 років.

Завдяки унікальному мікроклімату сніг тут лежить довше, ніж у сусідніх селах, а краєвиди на Говерлу та Петрос вважаються "еталонними" в Карпатах. Сьогодні Яблуниця вдало використовує своє сусідство з Буковелем, пропонуючи туристам дешевше житло та власні, хоч і невеликі, гірськолижні схили.