МУР: Ти [Романтика] або репом по серцю. Чому варто це побачити у кіно або наживо

Чому важливо побачити фільм за виставою "МУР: Ти [Романтика]" і які відчуття це викликає - розповість Інформатор.

Play

Це був уже третій день по прем'єрі. У залі №2 кінотеатру "Стрічка" за кількадесят метрів від коломийської ратуші - тиша від першої хвилини. В залі на диво людно. На екрані - втілений Олександром Заїкою образ Володимира Сосюри. Він фліртує з глядачками, він легкий, трохи меланхолійний і пригнічений дружиною-аб'юзеркою. І вже з цього моменту бере за живе: все  це прекрасне і живе буде розчавлено тоталітарною машиною смерті. 

Події розвиваються довкола будинку "Слово" у Харкові. Особливі умови для українських митців, аби вони були ситі, задоволені й... контрольовані. Для цього влада не пошкодувала ні грошей, ні часу, ні дротів у стінах, аби кожна розмова у стінах дому письменників була прослухана і складена в протокол НКВС. 

Про сам будинок дуже вдало розповів нам інший фільм. Читайте рецензію Біда двох епох в одному харківському домі | Есе про фільм «Будинок «Слово». Нескінчений роман».

У центрі вистави першість тримають образи Хвильового і Тичини. В кожного - своя драма. Один перебуває на апогею внутрішнього розколу ідеалів, коли розуміє, наскільки далекими від життя виявились комуністичні гасла і наскільки шкідливою для України є режим. Як знаємо з історії, Хвильовий кілька разів намагався покінчити життя самогубством. Але натиснути гачок Микола все ж наважується після побаченого у зморених голодом селах Полтавщини й арешту Ялового. 

«Арешт Ялового — це розстріл цілої генерації. За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію. За генерацію Ялового відповідаю перш за все я, Микола Хвильовий. “Отже”, як говорить Семенко... ясно…»

З Тичиною вийшло інакше. Не без мук він зламався, падаючи у провалля віршів про партію та трактор в полі. Під час ІІ світової навіть став міністром освіти УРСР, зробивши немало хорошого для українців.

Але повернімося у глядацьку залу і придивімося до образів головних героїв. 

Шуби, манто та перли

Найбільш претензійним у постановці є образ Михайля Семенка. В перлах і мережеві, на шпильках та в рожевій шубі з написом "Нова генерація" він вийшов підкреслено епатажним, готовим жбурляти у сірість радянських гвинтиків вірші про "мох між ніг". Тільки-от чи готові маси це сприймати. Та що там прості смертні, Володимир Сосюра обурюється "Це вульгарщина!". На що отримує заперечення "Це жіноче тіло, Володя!"

Сам Сосюра вийшов ще тим франтом, дещо інфантильним, дитинно-безпосереднім. Його особиста драма, на наш погляд, не розкрита у виставі. 

Інша справа - Тичина. Точніше ТичинИ. Аж два актори втілили метра українського модерну на сцені. Перший - юний делікатний лірик, вбраний у білий плетений светр, сонячний, прямий. Другий - перемелений совком згусток колишньої величі й зламу. Старший одягнений у пластиковий плащ поверх білого светра. Він втрачений для себе, не лише для літератури, "живий труп", готовий прийняти будь-які кпини і звинувачення.

Стильним видається образ Курбаса. Ці манто, ці шовкові сорочки, ця горда постава і фраза, котра стала гаслом добротних митців "Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра". 

Остап Вишня вдався глядачу. Творець глядацьких усмішок, у своїх картатих гетрах і валізкою з мільйоном... Момент слави - пластичний танець товстенького коротуна, від якого лиця розтягуються у посмішці. Справді майстерно. 

Іншим є Хвильовий: похмурий цинік, надто самокритичний, надто обманутий і відповідальний. Його розчахнуті ідеали символізує пальто, де одна половина - бежева, а інша - багряна. "Хвильовий, чим кров пахне?"  Він має два вас кілька варіантів відповіді.

І як ляпас - фраза Сосюри про війну: "Добре, що такого більш не буде".

Так це ж вже було! Це триває досі...

Це як сходження на Голгофу

Вистава "Ти [Романтика]" бере тебе за руку і несе цим виром емоцій, цим епатажем і бажанням збутись, стати цьому світу хоч кимсь, любити і бачити світ. І от на самому піку - чорний воронок за Яловим, постріл Хвильового, напівбожевілля від нерозуміння, як так. 

А тоді... "Спочатку було слово", від котрого біль в горлі, і сльози підступають, не втримати. Особливо на фрагменті:

"Там, де Плужник і да Вінчі
Там, де зло нас не знайде
Там, де Ратушний і Курбас
Там ніхто не нападе

Там, де буде Примаченко
Малювати Семенка
Там, де цілі всі будинки
І не знищені міста

Там, де уряд УНР
Святкуватиме сто років
Там, де голоду нема
І сади замість окопів

Там, де сонячний Тичина
Там, де друзі всі живі
Ми зустрінемось з тобою
Десь у твоїй голові"

Ти [Романтика] - це те, що має з вами статись, аби збагнути, що таке росія, аби відчути, що таке лють, аби слухати правду - чути, аби спостерігати - і побачити. Аби відбутись як українець, аби загартуватись і боротись далі.

Play

Переглянути фільм можна у кінотеатрі "Стрічка". Адреса кінотеатру –  вул. В.Нагірного, 18. Придбати чи забронювати квитки можна ТУТ.https://kino-strichka.com/movie/ty-romantyka-v-kino/ 

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram,  Viber та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Дайте вдихнути: рецензія на фільм "Киснева станція" про Мустафу Джемілєва
• З усього в жизні треба спригувать воврімя: відгук на фільм "Люксембург, Люксембург"