Незабуті: 12 років тому загинув боєць АТО Володимир Лисенчук
Правоохоронцю Володимиру Лисенчуку було всього 29 років. В зону АТО боєць вирушив 3 квітня 2014 року. Спочатку охороняв громадський порядок в Ізюмі, а потім вирушив під Слов'янськ. Життя Володимира обірвалося на Донеччині, гелікоптер, де перебував прикарпатець, підбив ворог. У чоловіка залишилися дружина та двоє маленьких діток.
Інформатор Коломия пригадує історію бійця.
Володимир Лисенчук народився 10 червня 1984 року в селі Лісний Хлібичин, що на Коломийщині. Навчався у школі №6 в Коломиї. А у квітні 2002 року з відзнакою закінчив Коломийське вище професійне училище №17. Здобув професію "слюсара-ремонтника, електрозварювальника ручного зварювання".
З листопада 2002 до квітня 2004 року проходив строкову військову службу на посадах курсанта, інструктора, командира відділення Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України. З листопада 2005 року служив в органах внутрішніх справ на посадах міліціонера та інспектора патрульної служби – кінолога Коломийського міського відділу УМВС України в Івано-Франківській області.
З листопада 2008 року обіймав посади міліціонера-снайпера та міліціонера роти міліції особливого призначення "Беркут" УМВС України в Івано-Франківській області, а після його розформування був міліціонером спеціальної роти міліції УМВС України в Івано-Франківській області.
Напередодні війни чоловіку вирізали апендицит. При оперуванні лікарка пошкодила судину. Світлана на останніх місяцях вагітності не могла бути біля чоловіка. Він всю ніч боровся з внутрішньою кровотечою і зараженням. Тільки зранку це виявили медики і Володю прооперували ще раз. Лікар сказав, що міліціонер вижив через сильний організм.
На Революцію Гідності, Володимира не взяли в Київ, бо він переніс дві складні операції. Після бруду, який вилили на “Беркут”, Володя тужив. Проте, коли почув про відрядження на Схід, то одним із перших записався добровольцем.
Володимир Лисенчук став на захист українських земель з перших днів російсько-української війни - у 2014 році. Спершу охороняв громадський порядок в Ізюмі, а потім вирушив під Слов'янськ. Понад місяць брав участь в антитерористичній операції на східних рубежах України.
29 травня 2014 року Володимир Лисенчук мав повертатись із зони проведення АТО. Тоді він знаходився в гелікоптері Національної гвардії України. Після злету з майданчика його обстріляли. Катастрофа, спричинена пострілом із переносного зенітного ракетного комплексу, забрала життя 12-х осіб: 6-х військовослужбовців НГУ та 6-х працівників спеціальної роти міліції УМВС України з Прикарпаття, серед яких був і Володимир Лисенчук. Тоді також загинув генерал-майор Сергій Кульчицький.
1 червня в Івано-Франківську прощались із загиблими правоохоронцями. 2 червня Володимира Лисенчука поховали на кладовищі рідного села.
“Я не маю права шкодувати. У Володі був обов’язок перед Україною, – з сльозами каже Світлана. – У мене був прекрасний чоловік у всіх сенсах цього слова. Він був хорошим батьком і відповідальним поліцейським. Спільних сім років життя пройшли не марно”, - говорила дружина Володимира.
10 червня 2014 року Володимир Лисенчук мав відзначити ювілей — 30 років, проте не дожив до свого 30-річчя менш як два тижні.
У полеглого воїна залишились дружина, двоє дітей та батьки. На момент загибелі Героя доньці було 6 років, а синові - 7 місяців.
Володимир був посмертно нагороджений орденом «За мужність» I ступеня.
26 травня 2015 року на будівлі Коломийського професійного ліцею урочисто відкрито та освячено меморіальну дошку на честь Володимира Лисенчука.
28 травня 2024 року на фасаді філії №6 Коломийського ліцею №9 також відкрили меморіальну дошку.
Вічна пам'ять воїну...
